Зустріч через 50 років [випускників – фахівців з обчислювальної техніки]

50 років. З погляду історії – лише мить. Для сучасників, причетних до стрімких науково-технічних змін останніх десятиліть, – вагома частина життя.

Наприкінці травня в НТУУ "КПІ" відбулася зустріч випускників – фахівців з обчислювальної техніки, яким випало навчатися у двох перших групах за спеціальністю "Математичні й лічильно-розв'язувальні прилади та обладнання". Перший випуск інженерів-електриків за цим фахом відбувся в КПІ влітку 1961 р. Вони стали піонерами в експлуатації й проектуванні нової техніки, науково-педагогічними працівниками, успішно впроваджували обчислювальну техніку в автоматизовані системи управління технологічними процесами і виробництвом.

А розпочалося все далекого 1956-го, коли на кафедру автоматики і телемеханіки електротехнічного факультету було прийнято на навчання дві групи студентів – гр. СМ-1 і СМ-2 ("счетные машины"). Серед них – 10 представників Китайської Народної Республіки. Те, що навчання відбувалося на електротехнічному факультеті, на той час було цілком виправдано: обчислення базувалися на технічних засобах, про програмування мова не йшла.

Для навчання відбиралися абітурієнти, що вступали на різні факультети інституту, а потім, після складання вступних іспитів з високими балами, зараховувалися ті, "що виявили бажання отримати нову спеціальність", оскільки в проспекті для вступників КПІ нова спеціальність ще не вказувалася. Перший випуск був дуже сильним (з 60 випускників 28 отримали дипломи з відзнакою). Китайські студенти також були відмінниками. Сім з них отримали дипломи з відзнакою і, як показав час, гідно підтверджують якість диплома у себе на батьківщині. Цьому сприяла широка фундаментальна і спеціальна підготовка з математики, електроніки тощо. Завідував кафедрою проф. К.Г.Самофалов – визнаний фахівець, фронтовик, протягом багатьох років – душа колективу, чл.-кор. АН України (1982), нині – радник ректора НТУУ "КПІ" (на фото 1961 р. – у центрі в другому ряду). Із числа випускників перших двох груп на кафедрі були залишені Є.М.Баня, О.В.Бузовський, А.Г.Тимошенко, Ф.М.Киселевський (саме він згодом створить у 13-му корпусі КПІ обчислювальний центр). Ю.С.Канєвський був направлений на навчання в Німецьку Демократичну Республіку (м. Дрезден).

Як згадує випускник СМ-1, нині професор кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів ХТФ Р.Б.Медведєв, в середині минулого століття потужним осередком обчислювальної техніки в Україні був Обчислювальний центр (ОЦ) АН УРСР (майбутній Інститут кібернетики). Там у 1950 р. була створена перша в континентальній Європі обчислювальна машина  МЭСМ, трохи пізніше – "Київ", а на початку 1960-х надійшла в експлуатацію перша радянська серійна обчислювальна машина М-20 (лампова, середня паспортна тривалість безперебійної роботи – 20 хв.). "Багато наших одногрупників за розподілом потрапили в ОЦ, дехто пропрацював там усе життя, приміром нинішній заступник директора Інституту кібернетики академік НАН України О.В.Палагін, директор Інституту математичних машин і систем чл.-кор. НАН України А.О.Морозов, – продовжує Ромуальд Брониславович. – До речі, лекції з обчислювальної техніки нам читав Л.Н.Дашевський, один із творців МЭСМ, заввідділу експлуатації ОЦ АН УРСР; а лекції з арифметичних основ обчислювальної техніки – Г.О.Михайлов, заввідділу ОЦ. Керував дипломними роботами випускників, які отримали призначення в ОЦ, С.В.Погребинський, один з творців МЭСМ, "Київ", а пізніше – перших радянських персональних ЕОМ "МИР" (машина для інженерних розрахунків). Додаткові розділи вищої математики (теорію функцій комплексної змінної, дискретну математику) читав проф. Ю.Л.Далецький".

Серед перших вихованців КПІ з обчислювальної техніки, які досі працюють в університеті, – професори О.В.Бузовський, В.Г.Зайцев, О.Г.Романкевич, Р.Б.Медведєв, доценти Є.М.Баня, В.М.Медведєва.

На травневій зустрічі було сказано багато теплих слів про наставників та колег, проголошено дружніх тостів. Ветерани не переставали дивуватися швидкості і потужності змін у цифрових технологіях, свідками і творцями яких вони стали. Адже 50 років тому ніхто з них і не міг уявити, що незграбні лічильні машини трансформуються у вишукані й надійні ІТ-технології, які проникнуть практично в усі сфери життя і побуту сучасної людини.

Н.Вдовенко