Визволення Києва у листопаді 1943 р. дало можливість відновити роботу інституту. Уповноваженим по відбудові вузу було призначено доц. В. І. Городиського. Почалася реєстрація викладачів, співробітників, студентів, які поверталися до інституту. До 25 листопада було зареєстровано 8 професорів, 9 доцентів, 16 викладачів, 30 працівників допоміжного персоналу, 20 студентів.
З кожним роком віддаляються події однієї з найжорстокіших війн, які зазнало людство. Та не перестають боліти рани у тих, хто своїм життям захищав рідну землю від ворожої навали. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби наших втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило за собою катастрофічні наслідки. Але пам’ятають про це ветерани, чия доля була опалена війною.
З кожним роком віддаляються події однієї з найкровопролитніших війн, які зазнало людство. Велика Вітчизняна війна назавжди залишиться в історії як жорстоке збройне протиборство, яке призвело до небачених збитків. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило по собі катастрофічні наслідки.
У 1940-му році, після закінчення школи, по путівці комсомолу я був направлений для служби в Чорноморський флот. Служба почалася в навчальному загоні Одеської військово-морської бази.
У червневі дні 1941 р. Київський індустріальний інститут завершував 43-й навчальний рік. В інституті навчалися 3000 студентів, працювали понад 300 професорів-викладачів, загальна чисельність інститутського колективу складала 5000 чоловік [1, с. 2]. Як і в інших вузах, випускники захищали дипломні проекти і одержували призначення на роботу, старшокурсники мали виробничу практику в різних містах країни, студенти молодших курсів складали перевідні іспити.
Майже щодня задовго до початку робочого дня зустрічаю Анатолія Івановича на підході до першого корпусу і вже традиційно, привітавшись, звертаюсь до нього – «Чому так зарано?» – і так само традиційно він відповідає: «Щоб спокійно, не кваплячись, підготуватись до початку занять».
Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, справжній патріот, людина, яка чесно виконала свій військовий обов’язок і дійшла до Перемоги. Йому випало жити, тому він завжди поступає гідно, як й належить захисникам Батьківщини.
65 років тому, 6 листопада 1943 р., радянські війська в ході Київської наступальної операції визволили столицю України від німецько-фашистських загарбників.
Під час 1-ї світової війни головний корпус КПІ використовувався для потреб оборони: у приміщенні був розміщений продовольчо-перев'язочний пункт евакуаційного лазарету. З серпня 1914 року всю його середню частину, за винятком приміщення бібліотеки, займав шпиталь.
У кожної держави, кожного народу є події і дати, які складають основу, базові точки їх історії, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості. Для нас, для прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Великій Вітчизняній війні.