Віктор Іванович Трефілов (06.08.1930, Баку — 14.04.2001, Київ, похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а)) - учений-фізик і матеріалознавець, організатор науки, академік Національної академії наук України (1973), академік АН СРСР (1987), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР (1988) і УРСР (1974) в галузі науки і техніки. Випускник КПІ 1952 року.
З 1955 до 1968 р. В.І.Трефілов працював в Інституті металофізики, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора. У 1969 р. він очолив Інститут проблем матеріалознавства, який незабаром став одним з найбільших і визнаних у світі центрів у цій галузі науки.
Діапазон фундаментальних і прикладних досліджень В.І.Трефілова охоплював ряд найважливіших напрямів сучасного матеріалознавства. Йому належить заслуга створення фізичних основ теорії міцності та пластичності штучних і природних матеріалів найрізноманітнішого призначення. Він є автором теорії деформаційного зміцнення та руйнування полікристалічних металевих матеріалів і засновником наукової школи, що здобула заслужене міжнародне визнання. Фундаментальні дослідження В.І.Трефілова стали базою для розробки оригінального комплексу технологій електротермічної обробки сталі, який забезпечив рекордно високе поєднання міцності з пластичністю, створення технології виробництва особливо міцної сталевої броні. Під його керівництвом розроблено технології виробництва так званої в’язкої кераміки та алмазоподібних матеріалів, процес вибухового спікання алмазоподібних керамік. Ці технології і досі не реалізовані в інших матеріалознавчих центрах світу, незважаючи на інтенсивні роботи у цьому напрямі.