Рано-вранці, коли ефірні ротори світового простору ще не прийшли у Броунівський рух, певний суб’єкт (назвемо його квазііменем Він) вирішив зайнятися питаннями сублімації. Вийшов на ортогональну площину балкона, почав моделювати у своїй уяві деяку субстанцію, імаженізуючи вектор простору.