Скажіть, чи багато у вас друзів? Надійних і вірних, які допоможуть у потрібну мить, навчать новому та дадуть пораду в пекучому питанні? – Правильно, таких друзів не може бути багато, більш того – справжні товариші – рідкий випадок. А між тим, у нашому університеті є універсальна організація, на яку завжди можна покластися, як на надійного помічника. Це – Студентська соціальна служба, яка допоможе у скрутному випадку, надасть юридичну консультацію, психологічну допомогу, проведе цікаву акцію.
У квітні цього року Студентська соціальна служба проводила заходи під гаслами “День без паління” та “Нас багато – Земля одна”, в травні – “Розважайся безпечно” та “Кидай палити!”, а у вересні брала участь в організації традиційного щорічного “Пробігу заради життя”, що проводиться з метою привернути увагу суспільства до проблеми ВІЛ/СНІДу.
Команда, яку очолює Тетяна Воротняк і куди, крім неї входять Валентина Олефір (психолог), Олександра Волкова, Денис Дубінін, Олександр Торба, Ольга Бондар, Євгенія Сировойська (студенти факультету соціології), працює дружно і згуртовано.
Одним з найбільш масштабних заходів Студентської соціальної служби впродовж останніх трьох років є розміщення іногородніх студентів, яким доводиться шукати житло.
Найпростіший спосіб вирішити це питання – звернутися до Студентської соціальної служби. Потрібно лише в один із будніх днів, з 10 до 18 години прийти до Студентської соціальної служби, заповнити анкету, зазначивши свої побажання щодо помешкання та вартості його оплати, на яку розраховуєте. А далі вже справа переходить в руки Служби, яка за допомогою брокерів агентства “Актив” знаходить безліч варіантів зацікавленій у помешканні стороні.
Розповідає Тетяна Воротняк:
“Дуже важливим є те, що працівники агентств підходили до студентів, що потребували термінового поселення, та їхніх батьків як психологи та розуміючі співрозмовники. Звісно, що батьки хвилюються за своїх дітей, звичайно, і діти виглядають розгублено у величезному незнайомому місті, тому ми робили все можливе, аби знайти помешкання і якомога ближче до університету, і з добрими умовами, і за помірну вартість. Крім того, йшли на переговори з хазяйками квартир щодо зниження вартості, особливо тим, хто явно не міг сплатити навіть помірну суму за житло. Чесно кажучи, роботи було навіть більш ніж просто багато. До нас зверталися безліч бажаючих отримати помешкання, причому, неодмінно “сьогодні і зараз”, втома накопичувалася з кожним новим відвідувачем, проте, намагаючись триматися спокійно, врівноважено і ще й підбадьорювати інших, під вечір, оскільки в цей час ми залишалися на роботі набагато довше, ніж цього вимагає графік, ми виходили з радісними, щасливими посмішками. Думаю, щасливими залишалися й ті, хто за нашою допомогою оселився в гарних умовах, адже відгуків та подяк було неймовірно багато.
Звичайно, труднощів також було немало – далеко не всі люди достатньо довірливі, були й такі, які зверталися до нас, оскільки опинилися в дуже скрутному становищі, але мало сподівалися на допомогу нашої Служби та агентства. Таким особам ми розповідали ледве не про всю нашу діяльність, наше самоврядування, і, відчувши хоча б невеличку надію, вони проймалися довірою. А, отримавши бажане, ще й за розумну ціну, завдяки комунікабельності моїх помічників та поступливості власників помешкання, щиро дякували співробітникам Студентської соціальної служби.
Цього року ми поселили набагато більше студентів порівняно з минулими
роками. Так, у 2003 році кількість поселених становила 87 осіб, у 2004 – 105, а цього року, станом на кінець вересня – вже близько 300 осіб ”.
Вважаю, настільки дружній та працьовитий колектив дійсно заслуговує на увагу та щирі подяки. Не лише від тих, чиї надії вони виправдали, а й від усього нашого
університету – просто за те, що маємо таку чудову, незрівнянну та корисну Студентську соціальну службу.