Український Баден-Баден вирує трьома десятками питних джерел у прикарпатському середньогір'ї обіч українського Кувейту. Селище Східниця, втім, відоме не просто як район Борислава (того, який сміється). В долині, схожій на олімпійський велотрек з річкою Східничанкою посередині, цей цілорічний рекреарій на перших нафтопромислах історично розвинувся завдяки подвижнику Омеляну Стоцькому – з 2005 р. курорт носить його ім'я. Розвинувся на зло усім завадам-пересторогам та вибудовується мов з води (буквально), всупереч своєму вельможно-всесоюзному колись конкурентові Трускавцю.
Якщо не надто перейматись через "танкодром" замість дороги на виїзді з Борислава, то східницький коридор у національному парку "Сколівські Бескиди" має правити за взірець невгавущої та повсюдної будівельно-готельної самодіяльності. У Східниці що не двір, то приймає туристів, і усяк східничанин сам собі отельєр. Звідси – помірні ціни на будь-який бюджет, анархічно строката забудова – від півхати до лаунж-отеля з великими зірками, крамниці та базари на кожному розі й кроці. А головне – у Східниці донині є вільним (чи надовго?) доступ до всіх 38 мінеральних джерел: содових, залізистих, сечо-жовчогінних гідрокарбонатно-натрієвих (-кальцієвих, -магнієвих), з унікально різноманітним умістом органічних речовин, які склали славу "нафтусі".
Нафта і її супутник газ досі нуртують у тамтешніх надрах: нафтові "качалки" обіч серпантину та газозбірні установки в ближніх чагарях жодним робом не чужорідні краєвидові львівського середньогір'я. Це ж завдяки їм, природним вуглеводням нафти, є помічною для здоров'я усяка місцева вода. Мінералки родом з першого у світі нафтогазового промислу по Східниці є так рясно, аж чудові грибні борщі й банош тут готують в основному на привізній чи бутильованій воді. Та з місцевих чи гостей ніхто на те не скаржиться – ну, хіба згадають незлим тихим про давно обіцяний зливний колектор. Бо без цієї сантехнічної дрібнички львівським, київським, дніпропетровським etc забудовникам ще не скоро завдаватимуть конкурентного джазу інвестори з неблизького закордоння (росіяни й решта суб'єктів СНГовії в Прикарпатті йдуть за своїх, та ж і браком очисних споруд їхні забудовники переймаються не надто).
Зате благоустроєм бориславо-східницьких теренів щойно цікавилися з Італії. Оцінивши меткий на заробіток галицький люд у себе вдома, італійці з лігурійської Генуї та провінції Кампанья (це там, де Везувій із Неаполем) мають надію віддячити батьківщині гасової лампи вельми своєрідно. Як повідомила в липні 2013 р. газета "Нафтовик Борислава" (№53–54), італійські інвестори, експерти та юристи в рамках Другого міжнародного форуму нафтовиків оцінювали не тільки перспективи розширення видобутку "старих" ресурсів води і нафти, з попутним створенням у Бориславі екологічно чистого підприємства з виробництва йоду та започаткуванням нових проектів з енергетики, сміттєпереробки та проблем медицини. Найцікавіше, що формою рекультивації та перспективного розвитку італійські партнери пропонують для бориславців і східничан створення технічного скансена – діючого музею просто неба з усім технічним начинням для видобування і переробки вуглеводнів.
Справді, архітектурно-фольклорними парками Європу вже не здивуєш, зате набирає популярності технічно- та історико-промисловий туризм. Борислав з Дрогобичем є просто-таки злочинно занедбаними об'єктами для подібного туризму, тим більше що репрезентують вони початок нафтовидобутку як промислу у світовому масштабі. Східниці легше – до неї приваблює відпочивальників інтернет-слава бальнеокурорта, а також близькість успішно розкрученого туроператорами заповідника "Тустань" з унікальною фортецею на скелі.
Отже, ніяка бюрократія з корупцією не встоять під навалом особистих інтересів – справа тільки в координованості цих інтересів: господарів, туристів, інвесторів і методистів-організаторів. Якщо з першими трьома сторонами співпраці там уже зрозуміло, то четвертою має всі підстави долучитися колектив нашого Політехнічного музею. Досвід, набутий його співробітниками з музеєфікації об'єктів промислового виробництва, занепалих, занедбаних чи зліквідовуваних, на нашу думку, вчасно придасться організаторам рекреаційно-туристської зони на місці нафтопромислів Прикарпаття. Принаймні, політехнічного скансена з курортним ухилом у реєстрі приваб України досі не завважено. Перші будьмо?