Семену Пилиповичу Примакову – 80! Професор кафедри екології та технології рослинних полімерів, заслужений викладач НТУУ "КПІ", академік Української технологічної академії, учасник Великої Вітчизняної війни С.П.Примаков святкує свій ювілей. Колись казали: у людини звичайна біографія у незвичайний час. Увесь життєвий і творчий шлях Семена Пилиповича невідривно пов'язаний з історією країни, його біографія читається, як пригодницька розповідь. Народився С.П.Примаков 12 вересня 1931 р. у багатодітній селянській сім'ї на Брянщині. Важким було дитинство: батько загинув на фронті, і хлопець, як найстарший у сім'ї, з 12-ти років вимушений був працювати на рівні з дорослими.
Початкову освіту здобув у сусідньому селі, а середню – за 7 км у с. Гуровичі, куди ходив пішки через ліс та бездоріжжя. Школу закінчив у 1950 р. із відмінною характеристикою особисто від директора. У цьому ж році він приїхав до Києва вступати до КПІ на гірничий факультет на спеціальність "Геологічна розвідка", на яку був конкурс до 8 осіб на місце. На той час на всі факультети КПІ необхідно було складати 7 вступних іспитів (математику усно і письмово, твір і літературу, хімію, фізику, іноземну мову), з яких він твір написав на "відмінно", з іноземної мови отримав "задовільно", всі інші іспити склав на "добре" і не пройшов за конкурсом. Тодішній ректор КПІ О.С.Плигунов запропонував переписати заяву на ХТФ на спеціальність "Технологія целюлозно-паперового виробництва", де конкурс був значно нижчий.
Будучи студентом, С.П.Примаков з першого курсу брав активну участь у роботі студентського наукового товариства, і за кращі роботи, які подавав на студентські наукові конференції, отримував нагороди від ректорату. Під час виробничих практик, які проходили на великих промислових підприємствах СРСР, освоїв робочі спеціальності каустизаторщика 7-го розряду і пресовщика папероробної машини 5-го розряду.
Після закінчення інституту в 1955 р. був направлений на роботу на о. Сахалін на Поронайський ЦПК на посаду майстра. Згодом став кращим раціоналізатором комбінату, працюючи майстром, технологом, заст. начальника сульфітного заводу. Одна з його тогочасних ідей, підтверджена власними розрахунками і згодом впроваджена у виробництво, – відвести їдкий дим вапновипальної печі до сусідньої висотної туби, що знаходилася на деякій відстані. Ще в КПІ він виконував реальний курсовий проект з теплотехніки, пов'язаний з модернізацією парового котла, що знаходився в нинішньому 6-му корпусі, тож зумів грамотно зробити математичні викладки щодо димової тяги, які потім перевірили та затвердили у Південно-Сахалінському відділенні АН СРСР. Тоді раціоналізатор отримав винагороду в розмірі 3,5 тис. крб.
У 1957 р. С.П.Примаков вступив до аспірантури Центрального науково-дослідного інституту паперу (м. Ленінград). Під керівництвом відомого вченого д.т.н. М.Г.Еліашберга він працював над отриманням целюлози з деревини новим на той час способом із застосуванням органосольвентних розчинів. Це найпростіший в технологічному відношенні спосіб отримання целюлози із відомих на той час. Після закінчення аспірантури науковець залишився працювати в інституті на посаді в.о. старшого наукового співробітника і заст. нач. лабораторії виробництва сульфітної целюлози. У 1962 р. С.П.Примаков блискуче захистив кандидатську дисертацію в Ленінградській лісотехнічній академії.
У 1963 р. С.П.Примаков за конкурсом обійняв посаду доцента кафедри технології і обладнання целюлозно-паперового виробництва КПІ, при якій було організовано спеціальну лабораторію з вивчення процесів отримання целюлози з однорічних рослин і швидкоростучої тополі. С.П.Примаков надавав технічну допомогу цілому ряду підприємств із вдосконалення існуючих технологій: Понінківській паперовій фабриці – з покращення проклеювання паперу та економії свіжої води в процесі його виробництва, Херсонському і Ізмаїльському – з вибілювання целюлози, Жидачівському ЦПК – з варіння целюлози та виробництва картону тощо.
У 1969 р. рішенням МінВУЗу України кафедра технології і обладнання целюлозно-паперового виробництва була закрита, але спеціальність збережена. Усі обов'язки зав. кафедри були покладені на доц. С.П.Примакова, він організував заочну форму навчання, при УкрННПО створив філію спеціальності. У 1988 р. було організовано кафедру технології целюлозно-паперового виробництва та промислової екології під керівництвом проф. О.П.Шутька, згодом перейменовану в кафедру екології та технології рослинних полімерів. Увесь цей час С.П.Примаков залишався відповідальним за спеціальність та навчально-методичну роботу. У 80-х рр. минулого століття він входив до складу ініціативної групи спеціалістів із знаходження коштів для розширення матеріально-технічної бази КПІ, за його безпосередньою участю Міністерство ЦПП СРСР виділило для інституту більше 100 тис. крб. для капітального будівництва.
Під керівництвом С.П.Примакова випущено більше 250 кваліфікованих фахівців целюлозно-паперового виробництва, двоє з них стали докторами наук, 14 – кандидатами наук, чимало – провідними керівниками галузі. У науковому доробку С.П.Примакова більше 150 наукових статей, 15 патентів, 3 монографії, навчальні посібники з грифом МінВУЗу СРСР, Міністерства освіти і науки України тощо.
Колектив кафедри екології та технології рослинних полімерів щиро вітає С.П.Примакова зі славним ювілеєм, бажає йому міцного здоров'я і довгих років натхненної праці в стінах НТУУ "КПІ".