Рівно 10 років тому, 14 жовтня 2014 року, Україна розпочала якісно новий етап у боротьбі з корупцією у відповідь на революційний запит суспільства щодо її викорінення ⚖️🇺🇦
Ще не висохли чорнила на підписаних законах про створення перших антикорупційних органів, як від них вимагали конвеєру посадок корупціонерів, відновлення справедливості та верховенства права. Суспільство прагнуло вирішити найбільшу проблему української державності швидко, легко і безболісно.
На практиці систематичні вироки топпосадовцям почали десятками з’являтися лише після п’яти років активної боротьби за створення антикорупційного суду, який замкнув цикл антикорупційних органів.
📜 Результати роботи над прозорим фінансуванням політичних партій з’явилися роком пізніше, коли парламентську партію вперше позбавили державних коштів за виявлені порушення. Перші судові рішення на користь викривачів корупції ухвалені порівняно нещодавно, через кілька років після запровадження інституту викривання.
Державі знадобилася не одна антикорупційна стратегія і програма, щоб лише сьогодні такі дорожні карти реформ спиралися на чіткі дані, були вимірюваними в реалізації, публічними та підзвітними громадськості. Зрештою, антикорупція почала охоплювати десятки важливих сфер і включати все більше заходів з усунення причин корупційних практик.
🛡 Паралельно з протидією корупції антикорупційній системі довелось долати виклики для свого існування, витримавши спроби скасувати електронне декларування, делегітимізувати роботу, обмежити незалежність інституцій тощо. Впоратись з цими проблемами щоразу вдавалось завдяки активній підтримці громадянського суспільства, яке істотно посилило свою роль за останню декаду. В сумі з розвитком незалежних медіа, мережі профільних громадських організацій та журналістів-розслідувачів це призвело до кратного збільшення випадків викривання корупції. Бути корупціонером без покарання, звільнення з посади чи принаймні репутаційних втрат стало значно важче, ніж 10 років тому.
Завдяки пройденому шляху Україна отримала одну з найрозвинутіших антикорупційних інфраструктур у світі зі складною системою обмежень для публічних службовців, розвинутими відкритими даними та широким набором інструментів для громадського контролю. Все це забезпечило наш поступовий антикорупційний прогрес - з 2014 року Україна піднялась на 42 позиції серед країн світу за показниками Індексу сприйняття корупції. Попри війну наша держава показує стійке зростання в цьому рейтингу, тоді як світова тенденція полягає у погіршенні ситуації з корупцією.
Цей результат забезпечили не реформи, не інструменти і не антикорупційні органи зокрема. Його досягнуто завдяки міцному союзу антикорупційної системи та громадянського суспільства, шляхом взаємної підтримки та довіри. Завдячуючи цьому, за 10 років державотворення боротьбу з корупцією не зупинила ні війна, ні спротив системи, ні опір частини політичної еліти. Тепер саме від збереження довіри та союзу громадськості з антикорупційною інфраструктурою залежатиме, чи стануть наші антикорупційні зусилля способом вистояти проти агресії ворога та передумовою успішної євроінтеграції України 🇪🇺