Політехніки вже звикли, що райська яблуня, серед інших дерев, є окрасою першого корпусу. Ще одне дерево такої ж краси росте за сьомим корпусом. Наче в казці, вони милують погляд з ранньої весни до пізньої осені. Весною вражають вибухом цвітіння – від біло-рожевого до темно-вишневого, а осінню вбираються в рясні кетяги дрібненьких плодів: одна – жовто-помаранчевих, інша – рожево-червоних. На смак вони невиразні, але королівське варення із райських яблучок дасть фору багатьом ягідним, і на вигляд, і на смак.
Цінний продукт. Яблука – найдоступніший і дуже цінний продукт харчування, потрібний організму для нормальної життєдіяльності. З давніх-давен в Україні їх цінують за красу, смак та цілющі властивості. У народі кажуть: хто з'їдає в день хоч би два яблука, тому не потрібні лікарі. У складі райських яблук міститься хлорогенова кислота, яка сприяє виведенню з організму щавлевої кислоти та нормалізує діяльність печінки. Райські яблука знижують рівень холестерину в крові, зменшуючи ризик закупорки судин, виникнення серцевих нападів тощо.
Історії і факти. Яблуню вирощували в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, на територіях Єгипту і Палестини. За Ярослава Мудрого яблуневі сади вперше були закладені в Києві на території Києво-Печерської лаври.
Коли в Європі з'являвся черговий дивовижний "фрукт", його порівнювали з яблуком. Помідор назвали "золотим яблуком" (італійською "pomo d'oro"), апельсини "китайським яблуком" (нідерландською "appelsien"). До речі, коли в Російській імперії запроваджували вирощування картоплі, її ягоди називали "чортовими яблуками" – вони ядовиті, а в слові "картофель" чулося німецьке "Teufel" – "чорт".
Слово "помада" теж пов'язане з яблуком. Воно походить від французького "pommade" ("pomme" означає яблуко) і спершу означало лікувальну мазь, яку готували з м'якоті певних сортів яблук.
Найбільше яблуко, зареєстроване у Книзі рекордів Гіннеса, важило 1,67 кілограма.
Міфи і легенди. У християнській міфології історія людства починається з яблуні: за Біблією, саме вона була тим райським Древом Пізнання добра і зла, плоди якого скуштували Адам і Єва, за що і були вигнані з раю.
З грецької міфології знаємо про "яблуко розбрату" – золоте яблуко з написом "Найкрасивішій", яке богиня розбрату і ворожнечі Еріда підкинула на банкет, куди її не запросили. Через це яблуко посварилися богині Гера, Афіна і Афродіта, а згодом розпочалась Троянська війна. Золоті яблука фігурують і у міфі про дванадцятий подвиг Геракла. Вони росли в саду, який доглядали дочки Атланта Гесперіди, а охороняв стоголовий дракон, який ніколи не спав.
Одне з найбільших наукових відкриттів, за легендою, теж пов'язано з яблуком. Розповідають, що Ісаак Ньютон задумався про силу, під дією якою рухаються планети, звернувши увагу на яблуко, що впало з гілки. Після того він розпочав розрахунки, які кінець кінцем завершилися відкриттям закону всесвітнього тяжіння.
У слов'ян є міфи про молодильні яблука. За тридев'ять земель, у тридесятому царстві є сад з молодильними яблуками і колодязь з живою водою. Якщо старому з'їсти це яблуко – помолодшає, а сліпому вмити очі водою з колодязя – буде бачити.
В українській традиції. Наші предки вважали яблука символом цілісності, плодючості, безсмертя та вічної молодості. Яблуко є одним з атрибутів релігійного свята Спаса, або Преображення Господнього, що святкується 19 серпня.
У поезії символічними значеннями яблука є дівоча краса, достаток, чистота, добро. Приміром, у народних піснях "хвалилася дівчина":
У мене личко, як яблучко,
У мене брови чорнесенькі,
Зовсім я дівка складнесенька.
На завершення. Часто дітям розповідають казку про бідного перехожого, в якого перевдягнувся Всевишній, щоб дізнатися, як живеться на землі. Прийшов він до чудесного яблуневого саду і попросив плодів. Красуні-яблуні гордовито відмовили. Лише райка щедро насипала своїх яблучок. Пішов дідусь далі, пригощав червоненькими плодами зустрічних і примовляв: справжні райські яблучка. І не закінчувалися вони в торбі.
Тож хай і наша Політехніка стане райським місцем, де не закінчуються добрі справи і славні діла.