Ви є тут

Згадуючи вчителя, друга, колегу. До 90-річчя з дня народження професора Анатолія Олексійовича Ліпатова


Ліпатов Анатолій Олексійович

Ім'я кандидата технічних наук, професора Анатолія Олексійовича Ліпатова добре відоме професійній спільноті. Видатний спеціаліст у сфері надвисокочастотних пристроїв і супутникових телекомунікацій, заслужений працівник вищої школи України, відмінник вищої школи СРСР, почесний радист СРСР, винахідник СРСР, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки – це все про нього. До останнього працював на кафедрі телекомунікацій Інституту телекомунікаційних систем Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".

Народився Анатолій Олексійович 7 квітня 1929 року в Новгороді. Пройшов звитяжний шлях громадянина і професіонала. Вихованець 6-ої Ленінградської артилерійської спецшколи (1944–1947 рр.). Служив у Збройних силах СРСР з 1947 по 1989 рр. Курсант 2-го Ленінградського артилерійського училища за профілем артилерійської інструментальної розвідки (1947–1951рр.). Командир лінійного взводу окремого дивізіону інструментальної артилерійської розвідки (1951–1953 рр.). Слухач (1953–1958 рр.), ад'юнкт (1958–1961рр.) Військової Червонопрапорної Академії зв'язку (ВЧАЗ), захистив кандидатську дисертацію в 1961 р. (керівник – К.М.Цібізов). З 1961 р. – викладач ВЧАЗ.

З 1968 р. – ст. викладач Київського вищого військового інженерного двічі Червонопрапорного училища зв'язку ім. М.І. Калініна. З 1969 р. – начальник кафедри антен, поширення радіохвиль і техніки НВЧ. З 1974 по 1989 рр. – начальник кафедри радіорелейного, тропосферного та космічного зв'язку, фактично її творець. З 1989 р. – провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру зв'язку та інформатизації Київського військового інституту управління та зв'язку НТУУ "КПІ" (нині – ВІТІ).

З 2000 року працював за сумісництвом в Інституті телекомунікаційних систем НТУУ "КПІ", з 2003 р. – професором кафедри телекомунікацій цього інституту. Сфера науково-технічних інтересів – мікрохвильові телекомунікаційні системи.

Керівник і учасник низки НДР, у тому числі з КБ Красноярського радіозаводу, ЦНДІЗ-16 і НДІ "Сатурн", зі створення, вдосконалення та льотно-конструкторських випробувань станцій космічного зв'язку, які були взяті на озброєння. Нагороджений орденом Червоної Зірки.

Очолював державну комісію з полігонним випробуванням станції тропосферного зв'язку. Брав безпосередню участь у створенні переносної станції урядового супутникового зв'язку, був керівником науково-дослідних робіт з координації орбітально-частотного ресурсу для Національної супутникової системи зв'язку України. Підтримував тісні творчі зв'язки з підприємствами і науковими установами по системах і технологіях радіорелейного, супутникового та тропосферного зв'язку (НДІ "Сатурн", УкрКосмос, УДЦР, УкрСат).

За весь період науково-технічної діяльності спільно з НДІ "Сатурн" його розробки надмалошумних приймально-перетворювальних комплексів, супутникових і радіорелейних систем на основі арсенід-галієвої технології мікроелектроніки і діелектроніки справили величезний вплив на розвиток радіоелектроніки, радіоастрономії, супутникового зв'язку, далекого космічного зв'язку, супутникового телебачення і зміцнення обороноздатності держави.

Вершиною визнання його діяльності в галузі дослідження НВЧ діелектричних резонаторів, які дали можливість запропонувати десятки нових технічних рішень і технологію серійного виробництва діелектричних резонаторів і мікрохвильових пристроїв на їх основі, захищених авторськими свідоцтвами на винаходи, створити методи інженерного розрахунку частотно-вибіркових пристроїв нового покоління, що вигідно відрізнялися від їхніх попередників у 50–100 разів кращими масо-габаритними характеристиками і які дали змогу створити в СРСР і запровадити в практику новий науково-технічний напрям – діелектроніку, було присудження А.О.Ліпатову в 1983 році Державної премії УРСР у галузі науки і техніки.

Анатолій Олексійович виховав плеяду талановитих учнів, які нині обіймають високі посади. Серед них – 11 кандидатів технічних наук, двоє, продовжуючи дослідження, стали докторами технічних наук. Він автор багатьох винаходів, понад 100 наукових праць, у тому числі кількох підручників з техніки НВЧ і супутникового зв'язку. У конкурсі "Техніка зв'язку" Збройних сил України патент України на винахід "Завадозахищена супутникова система зв'язку", співавтором якого є А.О.Ліпатов, був офіційно визнаний кращим винаходом 2013 р.

Ерудований, принциповий, людина великої працездатності і доброзичливості у поєднанні з високою вимогливістю до себе, колег і студентів, він користувався заслуженою повагою і авторитетом. Понад двадцять років був членом Програмного комітету "КриМіКо", понад десять років – Міжнародної науково-технічної конференції "Проблеми телекомунікацій", з 2016 року – Міжнародної конференції з інформаційно-телекомунікаційних технологій та радіоелектроніки – УкрМіКо і головою секції "Системи супутникового зв'язку та безпроводового доступу".

А.О.Ліпатов є дивовижним прикладом творчого довголіття. Незважаючи на поважний вік, він зберігав юнацьку допитливість, високий інтелектуальний потенціал і величезну працездатність. Його висока творча активність продовжувалась аж до 14 серпня 2017 року, коли після важкої хвороби раптово зупинилося його серце і він відійшов у вічність.

Т.М.Наритник, професор кафедри телекомунікацій ІТС

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій