Ви є тут

Валерію Олексійовичу Корсакову – 75!


В.О.Корсаков

"Є така професія – Батьківщину захищати" – нагадує соціальна реклама. Людина у військовому однострої завжди вирізнялася статтю та готовністю будь-якої миті запропонувати допомогу. Сказане повною мірою можна віднести до В.О.Корсакова, заступника голови профкому співробітників КПІ, завідувача лабораторій ПБФ, який днями відсвяткував свій красивий ювілей. Чому красивий? У красивих людей і події красиві. І мова не лише про зовнішню привабливість, хоча виправці, впевненості, доброзичливості та людяності Валерія Олексійовича можуть позаздрити не лише ровесники, а й нинішня молодь. Він випромінює красу внутрішню, яка огортає кожного, кому пощастило працювати і спілкуватися з ним.

Народився В.О.Корсаков 18 листопада 1941 року в м. Сталінабад (Душанбе). Закінчив школу в 1959 р. і приступив до трудової діяльності.

У 1963 р. допитливий юнак вступив до Таджицького державного університету на фізико-математичний факультет, у тому ж році був призваний на строкову службу, яку проходив у Закавказькому військовому окрузі. Там набув корисних навичок: закінчив школу радіомайстрів, служив у танковому полку в м. Батумі.

У 1966 році звільнився в запас у званні молодшого лейтенанта і поновився в ТДУ на фізичному факультеті. Закінчив три курси. А в 1969 році його направили служити на Тихоокеанський флот. Спочатку на військових арсеналах мінно-торпедних частин, потім перевели на Камчатку, у флотилію атомних підводних човнів. На той час це була відповідальна, почесна і не дуже безпечна служба. В.О.Корсаков – уже досвідчений військовий – обіймав посаду начальника школи флотилії для молодшого командного складу. Брав участь у дальніх походах, зокрема з випробування атомних підводних човнів та зброї. За військову службу має нагороди – 2 ордени та 12 медалей.

Закінчив службу в 1987 році та переїхав до Києва. Багатий життєвий і професійний досвід Валерія Олексійовича став у пригоді, коли його запросили на роботу в Ленінградську (нині – Святошинську) райдержадміністрацію на посаду інспектора. Там розкрилися його кращі якості: В.О.Корсаков  має щасливу властивість згуртовувати навколо себе людей творчих, наполегливих, добре обізнаних у своїй справі. Робота поряд з ним – школа знань, умінь та професійних навичок, школа життя у кращому її розумінні.

У березні 1988 року йому запропонували роботу в КПІ на приладобудівному факультеті: спочатку навчальним майстром кафедри приладів і систем орієнтації і навігації, через рік  – завідувачем лабораторій факультету.

У 1993 році Валерія Олексійовича обрали до складу профкому в комісію з соціально-правового захисту, в червні 1995 року – заступником голови профкому. Цю посаду він обіймає і донині. В.О.Корсакова вирізняє високий професіоналізм, що поєднався з великими організаційними здібностями, які яскраво виявилися на посаді заступника голови профкому. Його повага до студентів та колег, турбота про їх запити та потреби відома кожному. 

У складні роки становлення державності незалежної України Валерій Олексійович разом з колегами з успіхом вирішував широке коло питань, пов'язаних зі збереженням традицій і розвитком нових напрямів діяльності. Він має почесні відзнаки ФПУ, Почесну грамоту ЦК профспілки, почесну відзнаку профкому КПІ та ін.

У свої 75 він – енергійна, невтомна й запальна людина. Йому притаманні інтелігентність, доброзичливість, вимогливість і водночас чуйне ставлення до колег по роботі, вміння надихати їх на досягнення найкращих результатів, знаходити неординарні рішення у непростих питаннях. Життєвий шлях ювіляра – зразок відданості роботі, постійного самовдосконалення і відповідального ставлення до дорученої справи. За роки роботи в КПІ він здобув заслужений авторитет і щиру повагу серед студентів, співробітників та викладачів.

Простий і доступний у спілкуванні, небайдужий, вимогливий, справедливий і принциповий, чудовий сім'янин, люблячий батько і дідусь. Про себе Валерій Олексійович говорить з посмішкою: "Ювілейна подія підкралася якось непомітно. Цифра відверто здивувала – і коли воно набігло?.. У позаслужбовому житті мені додають наснаги рідні – родини дочки і сина, дві внучки й онук, які мені завжди раді".

Ювіляр планує і надалі продовжувати діяльність, пов'язану із захистом інтересів освітян і науковців у процесі розвитку країни, із забезпеченням професійних інтересів співробітників КПІ.

"Щиро вдячний усім, хто сприйняв мій ювілей з повагою, увагою і теплом, і, у свою чергу, бажаю політехнікам усього найкращого в житті – частіше і побільше", – говорить він.

А ми бажаємо Валерію Олексійовичу міцного здоров'я, довголіття, творчого натхнення, успіхів у роботі, тепла й добробуту в родині, уваги, любові і шани оточуючих. Щастя і благополуччя ще на довгі роки.

Колеги, друзі

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій