Делоне Микола Борисович. Біографічні відомості

ДЕЛОНЕ Микола Борисович (Делоньє, народився 21.01(02.02)1856 в Москві — помер 20.03.1931 в Ленінграді, нині С.-Петербург) — вчений-механік, один з піонерів планеризму, пропагандист і популізатор авіаційних знань. Учень М.Є.Жуковського.

Походить з французів – дід Пьєр Шарль Делянау ( Pierre Charles Delaunay ) – лікар в армії Наполеона І, з якою в 1812 р. прийшов до Росії, де потрапив у полон. У Москві він одружився на смоленській поміщиці Тухачевській, прийняв російське ім'я і громадянство і став відомим лікарем.

Син Пьєр Шарль Делянау (батько М. Б.) – Борис Петрович Делоне теж був лікарем і одружився на графині Дмітрієвій-Мамонтовій. Сам Бориса Петрович був поранений на російсько-турецькій війні 1877-78 рр. за визволення Болгарії, і невдовзі помер.

Дитинство М. Б. пройшло в Москві, навчався в класичній гімназії, а після закінчення фізико-математичного факультету Московського університету (1878) переїхав до С.-Петербургу, де мав тимчасові підробітки, а потім викладав в гімназії. В 1889 р. одружився на Надії Олександрівні Георгієвській – дочці дійсного таємного радника, професора Московського університету. У них народилось три сини і донька: Борис (03(15).03.1890, С.-Петербург – 17.07.1980, Москва) – відомий математик, турист, альпініст, чл.-кор. АН СРСР (з 1929 р.), Лев (29. 04(11. 05) 1891, С.-Петербург – 01.11.1969, Харків) – вчений-цитогенетик, рослинознавець, доктор біологічних наук (1937 р.), Олександр – загинув під час громадянської війни 1917-21 рр., воюючи на боці білих, Наталія – біолог.

В 1892 р. в Новоросійському (Одеському) університеті Микола Делоне захистив магістерську дисертацію «Алгебраические интегралы движения твёрдого тела около неподвижной точки» .

В 1893-94 рр. — приват-доцент С.-Петербурзьського університету, де в 1894 р. захищає докторську дисертацію «Передача вращения и механическое черчение кривых шарниро-рычажными механизмами».

В 1895-99 рр. — професор Новоолександрівського інституту сільського господарства і лісництва (м. Пулави, Польща); 1900-05 — ординарний професор (завідувач кафедри) практичної механіки Варшавської політехніки.

З 1906- 15 рр. — професор кафедри теоретичної механіки Київського політехнічного інституту (нині НТУУ «КПІ»).

У зв'язку з революційними подіями навчання в КПІ було припинено. Микола Делоне за переконаннями був за більшовиків, але після приходу денікінців потрапив до їх контррозвідки. Однак дружині Надії Олександрівні вдалося його визволити.

Після встановлення Радянської влади в Україні Микола Делоне виступає постійним консультантом для студентів-ентузіастів авіації, відвідує планерний гурток та авіаційні майстерні студентів КПІ, а в 1928 р. переїжджає до Ленінграда.

Наукова діяльність Миколи Делоне пов'язана з дослідженнями і винаходами в теоретичній, аналітичній та технічній механіці, теорії механізмів і машин, теорії удару. Він довів теорему про положення гвинтової осі у твердому тілі, дослідив форму і рух пружної лінії для стержня при малих коливаннях і деформаціях, розвинув теорію приладів для відтворення математичних залежностей, досліджував коливання механічних систем, рух і стійкість гіроскопів (випадок С. Ковалевської), розв'язав задачу про визначення зведеної маси як функції координат центра удару, довів низку теорем про гвинтові осі.

Микола Делоне винайшов передачу обертання без мертвих положень і зміни відношення кутових швидкостей, методи використання кінематичних ланцюгів для відтворення плоских кривих на основі реверсора у вигляді чотириланкових шарнірно-важільних механізмів, запропонував і впровадив удосконалення для з'єднань з метою підвищення точності ведення точки даним механізмом.

Микола Делоне самовідданий поборник ідей авіації, який стояв у витоків знань, що дозволили створити одну з наймогутніших індустрій в світі – літакобудування. У 1908-09 разом із синами та інженером Гарфом побудував 2 планери-біплани з бамбука, на якому здійснювались польоти. Приймав участь в роботі повітроплавального гуртка при Київському політехнічному інституті, Київського товариства повітроплавання, Авіаційного науково-технічного товариства у Києві.

Автор понад 70 наукових праць.

Матеріал підготовлено викладачами кафедри теоретичної механіки Степаненко С.Г., Левчук К.Г.