Певно, немає в університеті людини, яка б не задивлялася на чудернацьке дерево біля енергокрила першого корпусу. З-поміж великого (30-40 см) серцеподібного листя на початку літа виглядають суцвіття з 5-7-сантиметровими біло-плямистими квітами, схожими на дзвіночки, а восени з'являються дивовижні 40-сантиметрові стручки, що висять усю зиму. Як тільки це дерево не прозивають: слонове (листя як вуха), мавпяче (плоди-хвости), макаронне та ін.
Походить цей релікт з просторів Північної Америки, а ім'я дістав від назви племені catawba, що трансформувалося в "катальпа". Існує понад 10 його різновидів. Деякі уподобали Китай та Південну Америку. Кажуть, у індійців майя він вважався символом щастя. У Європу химеру звезли у XVIII ст. Восени листя практично не жовтіє і опадає пізніше за інші дерева.
Деревину використовують у будівництві, для виготовлення меблів, насіння – при створенні лаків і фарб. Катальпа – непоганий медонос, гарно виглядає в ландшафтних композиціях, добре виживає в загазованих мегаполісах, стійка до засухи, тож використовується для озеленення. Щодо лікувальних властивостей рослини, то думки фахівців розділилися. А от ароматичні олії на основі катальпи користуються популярністю.
Що б там не говорили про користь рослини, найбільше захоплення катальпа викликає в пору цвітіння. Її квіти порівнюють з орхідеями, та ще й з яблучним ароматом. Загадкові білі чи кремові "дзвіночки" з хвилястим краєм, всередині з жовтими смугами та численними пурпурово-коричневими плямочками, зібрані в пишні суцвіття, схожі на сотні маленьких екзотичних метеликів, що вкрили крону. Аж дивно: чому досі ніде не влаштували День милування квітом катальпи.
P.S.: Прекрасні дерева катальпи тепер ростуть і на площі Знань.