19 березня перестало битися серце доктора філософських наук, професора, дослідника, ім’я і праці якого вимірюються фундаментальними розробками в царині теорії розвитку в її діалектико-матеріалістичній формі і змісті.
Валерій Олексійович Босенко...
Він народився 1 січня 1927 року в м. Маріуполі, у родині вчителів. Закінчивши філософський факультет Київського університету ім.Т.Шевченка, кілька десятиліть свого життя віддав рідному факультету. Скільки людей, скільки ідей, скільки починань!
Пенсія не стала крахом. Новими виданнями виходили книги. А починаючи з 1994-го 8 років Валерій Олексійович щедро ділився своїми знаннями зі студентами, аспірантами і викладачами КПІ.
Педагог найвищого класу, В.О.Босенко уособлював нерозривність думки і способу життєдіяльності – його відрізняло не тільки розуміння складності освоєння студентами філософії на рівні способу мислення, а й мистецтво вести їх цим тернистим теоретичним шляхом. Валерій Олексійович не просто вмів учити, він учив умінню вчитися!
Незабутніми залишаються студентські «Дні науки» на факультеті соціології, початок яких було закладено В.О.Босенком. Їх характеризувала копітка підготовча робота, у процесі якої народжувалися нові форми колективності і самодіяльності, самостійна реалізація теоретичних пошуків юних однодумців сивого професора.
Здавалося б, сьогоднішнього студента вже нічим не пройняти. В.О.Босенко дивував, надихав, мобілізував. І його вихованці – студенти другого-третього курсів ставали учасниками міжнародних наукових конференцій, прекрасно показали себе на «Ільєнківських читаннях» у м.Москві.
Цілком закономірно, що під час акредитації факультету соціології НТУУ «КПІ» форми і результати організації студентської науково-дослідної діяльності, автором яких був В.О.Босенко, високо оцінила експертна комісія.
Особлива переконливість Валерія Олексійовича в студентській і аспірантській аудиторії була результатом не тільки його особистої неординарності. Така переконливість була результатом масштабності мислення людини, що досліджувала раніше невідомі проблеми законів діалектики, природи протиріччя, діалектики «стрибка» і «вибуху» у розв’язанні внутрішніх протиріч і антагонізмів, кількісно-якісних визначеностей становлення і зняття мір розвитку, що досліджувала діалектику прогресу і регресу в історичному розвитку, філософські питання природознавства, проблеми педагогіки в сучасній школі. А ще тим, що цей учений, який безперечно залишив слід у філософській думці, ніколи не говорив: «Це я написав там-то...». З його вуст завжди звучало: «Читайте...». А далі йшов перелік класичних робіт, просто необхідних для проникнення в глибини Її Величності Філософії.
Саме до її джерел долучав своїх учнів Валерій Олексійович Босенко. Можна вважати, що зустріч з таким ученим і педагогом є великим везінням у житті. І багато хто з нас можуть сказати: “Він дав нам щастя пізнати, що таке справжня Філософія”.