Олег Костянтинович Антонов (25.01.(07.02)1906, село Троїця Московської обл., РФ — 04.04.1984, Київ; похований на Байковому цвинтарі) — один із провідних авіаконструкторів СРСР. Академік АН СРСР (1981) і АН УРСР (1967), доктор технічних наук (1960), заслужений діяч науки УРСР (1976), Лауреат Ленінської премії (1962), Державної премії СРСР (1952), Державної премії УРСР (1976), Герой Соціалістичної Праці (1966).
Народився в селі Троїці (тепер смт Троїцьке Московської області, Росія). в сім’ї інженера-будівельника. Після закінчення Саратовської трудової школи (1922) працював конструктором планерів у групі Товариства друзів повітряного флоту, де збудував свої перші планери власної конструкції. Планер «Голуб» (1924) відзначений грамотою за оригінальність на 2-му Всесоюзному зльоті планеристів у Криму. Від 1925 року навчався в Ленінградському політехнічному інституті. 1926 року збудував планер «ОКА-2». Після завершення навчання у 1930 році був направлений до Москви для організації Центрального бюро планерних конструкцій та налагодження їх серійного виробництва. Від 1933 року — головний конструктор планерного заводу в Тушино (Москва), на якому під його керівництвом створено близько 30 типів безмоторних літальних апаратів, переважно для початкової підготовки льотних кадрів (серед них — планер «Рот Фронт-7», що 1939 року встановив світовий рекорд дальності польоту — 749 км).
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу О. Антоновим було збудовано багатомісні транспортно-десантні планери А-7, РФ-8 (для перевезення техніки, бойового спорядження, особового складу), буксирний планер-біплан А-40 (для перевезення в повітрі броньованої машини), що широко використовувалися для підтримки партизанського руху. У 1943—1945 роках Олег Костянтинович — заступник головного конструктора О. Яковлєва, працював над створенням та удосконаленням винищувачів «Як». З травня 1946 року О. Антонов очолив нове літакобудівне конструкторське бюро у Новосибірську, де в серпні 1947 року сконструйовано багатоцільовий літак Ан-2. Задуманий як сільськогосподарський, Ан-2 швидко став багатоцільовим, отримав 16 модифікацій і набув 40 професій. Ан-2 випускали за ліцензіями китайські та польські літакобудівники. За сумісництвом Олег Костянтинович у 1948—1950 роках очолював Сибірський НДІ авіації. 1952 року конструкторське бюро О. Антонова переведено до Києва, де воно почало спеціалізуватися на розробці газотурбінних пасажирських та військово-транспортних літаків. З 1952 року Олег Костянтинович — головний конструктор, з 1962 — генеральнй конструктор, керівник КБ літакобудування в Києві (нині Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова). Від 1977 року за сумісництвом працював завідувачем кафедри літаків Харківського авіаційного інституту.
Особисто О. Антоновим і під його керівництвом виконано більш як 50 конструкторських розробок планерів і літаків різноманітного класу і призначення. Упродовж 1950-х років КБ Антонова спроектовано і побудовано багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки АН-14, пасажирський АН-10 (у середині 1960-х років — рекордсмен за кількістю перевезених пасажирів, вантажів і пошти на один літак на рік в СРСР) і транспортний АН-12. У 1960—1970 роках під керівництвом О. Антонова запущено у виробництво пасажирський літак Ан-24, пристосований для польотів з грунтових аеродромів місцевих повітряних ліній (він експортувався в 26 країн світу), перший у світі широкофюзеляжний транспортний літак для далеких повітряних перевезень важких великогабаритних вантажів і техніки Ан-22 "Антей", на якому встановлено 41 світовий авіаційний рекорд, а також створено реактивний АН-72 для експлуатації на аеродромах з обмеженою довжиною смуги. Остання розробка О. Антонова — найбільший для свого часу транспортний літак Ан-124 "Руслан", розрахований на перевезення корисного вантажу у 150 тонн на відстань 4500 км зі швидкістю 850 км/год (на ньому встановлено 22 рекорди).
Напружену науково-конструкторську діяльність поєднував з громадсько-політичною діяльністю. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11 скликань, у листопаді 1965 року підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий лист 78-ми) з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури.
1999 року за видатні досягнення в створенні літаків ім’я О. Антонова занесено до Міжнародної аерокосмічної зали Слави Аерокосмічного музею (м. Сан-Дієго, шт. Каліфорнія, США).
