Восени 2016 року кафедрі акустики та акустоелектроніки виповнилося 80 років. Це солідний вік як для людини, так і для кафедри, і цілком зрозумілим є бажання озирнутися та згадати добрим словом співробітників кафедри та їх добрі справи.
Для початку – трохи історії. В 1935 році Київський інститут кінематографії був перейменований на Київський інститут кіноінженерів (КІКІ), де в 1936 році створено кафедру акустики і радіотехніки. Засновником і першим завідувачем кафедри з 1936 по 1938 роки був видатний учений, професор Лазар Давидович Розенберг, який перейшов працювати в КІКІ з Київської кіностудії. Його спадкоємцем став професор Марк Ілліч Карновський, який керував кафедрою понад сорок років, з 1939 по 1981 рік. Потім, з 1981 по 1987 рік, завідувачем був доктор фізико-математичних наук Ілля Михайлович Гранкін, а з 1987 року кафедру очолює професор Віталій Семенович Дідковський.
Створення кафедри поклало початок систематичній підготовці наукових та інженерних кадрів у галузі акустики в Україні. Перші науково-технічні розробки кафедри були спрямовані на створення методів та засобів пошуку неметалевих мін. Для вирішення цього завдання довелося поєднувати методи акустики та радіотехніки, оскільки металеві міни виявлялися тільки радіотехнічними методами та засобами. Основними напрямами підготовки фахівців були електроакустика, звукотехніка, акустика приміщень та спеціальних залів.
Перший набір студентів кафедри становив 2 академічні групи, і згодом дипломи інженерів-акустиків отримали 43 випускники. В той час на кафедрі працювали видатні вчені Л.Д. Розенберг, А.А. Харкевич. М.А. Корольова, М.І. Карновський, С.І. Тетельбаум, В.І. Якуб. Були розроблені нові теорії та прилади з прикладної акустики та кінотехніки: теорія сумарної реверберації (Л.Д. Розенберг, 1940 р.); теорія і розрахунок лампових помножувачів частоти; вимірювання коливань швидкості звуконосіїв; фундаментальні роботи із спрямовуючих властивостей складних випромінювачів, звукових лінз, резонаторів та сирен (М.І. Карновський, 1940–1948 рр.); аналізатори спектра та нелінійних спотворень (В.М. Вольф, 1953 р.). Найбільш важливі наукові досягнення співробітників кафедри були опубліковані у відомих монографіях Л.Д. Розенберга "Звукові фокусуючі системи'' (1949 р.) та А.А. Харкевича "Теорія перетворювачів" (1948 р.), "Нестаціонарні хвильові явища" (1950 р.), "Спектри та аналіз" (1952 р.), "Автоколивання" (1954 р.).
У повоєнні роки на кафедрі працювали проф. М.І. Карновський, доц. В.М. Вольф, доц. П.В. Карнаухов, ас. В.О. Геранін, ас. В.І. Якуб, ас. В.С. Горбенко, ас. Б.М. Безкоровайний, В.В. Голуб'єв, Г.І. Камінський, В.М. Лазаревич, С.Л. Розенберг, В.Н. Стародуб, О.І. Славінський, О.О. Юр'єв, Л.Я. Пучко, Р.В. Белякович, Л.Н. Бондарева та ін.
Співробітники кафедри досягли вагомих результатів у галузі статистичної гідроакустики, просторово-часової обробки гідролокаційних сигналів, дослідження методів гідролокації та шумопеленгування в широкому частотному діапазоні, дослідження гідроакустичних полів зі змішаними граничними умовами, дослідження методів синтезу антен, вивчення можливостей активної компенсації вібрації і шумів рухомих об'єктів, дослідження питань класифікації в гідроакустиці. На кафедрі, одній із перших в СРСР, було налагоджено введення і обробку реальних гідроакустичних сигналів на ПВМ "Раздан-2" (1969 р.).
У 60–70-ті роки швидко зростав науково-технічний потенціал кафедри. Було започатковано плідну співпрацю з кафедрою радіоприймальних обладнань, якою керував проф. М.Ф. Волернер, і яка першою у КПІ розпочала виконання науково-дослідних робіт (НДР) в галузі гідроакустики. Кафедри виконали декілька спільних великих НДР для ВМФ СРСР (1959–1962 рр.), зокрема з виготовлення діючого гідроакустичного стенду і проведення натурних експериментів. У цілому ці роботи були спрямовані на теоретичне та експериментальне обґрунтування методів та розробку засобів підвищення дальності дії активних та пасивних засобів визначення надводних та підводних об'єктів.
У ці роки викладацький склад кафедри поповнили випускники кафедри: Б.І. Шоцький, В.Б. Галаненко, І.Л. Обозненко, Л.Я. Тараданов, О.С. Білоус, В.П. Пугач. З радіотехнічного факультету на кафедру прийшли доценти Н.Г. Гаткін, Ю.В. Пухнюк, В.В. Ярошенко.
У науково-дослідному секторі кафедри успішно працювали С.В. Пасічний, В.М. Миронов, М.А. Миронов, С.В. Скрипченко, В.О. Крамаренко, Є.М. Пустовойтов, Л.Н. Коваленко, Л.Г. Красний, Н.О. Брикер, Л.С. Коваленко, С.М. Залізняк, Ю.Д. Божок та багато інших.
У 1972 році на базі підрозділів НДС двох кафедр було створено Проблемну лабораторію гідроакустики (ПЛГА). Науковим керівником її було призначено М.Ф. Волернера, заступником – М.І. Карновського. ПЛГА складалася з двох відділів, підпорядкованих, відповідно, двом кафедрам. Начальником 2-го відділу, підпорядкованого кафедрі акустики, був С.В. Пасічний, науковим керівником відділу – Н.Г. Гаткін. Наприкінці 1974 року ПЛГА було перетворено на конструкторське бюро "Шторм" при КПІ.
У цей період підйому науково-дослідної роботи на кафедрі було фактично створено Київську школу статистичної гідроакустики. Обличчя цієї школи визначали її наукові лідери – професори М.І. Карновський, Н.Г. Гаткін, В.О. Геранін, Б.І. Шоцький, В.Б. Галаненко, І.Л. Обозненко, а також ціла плеяда їх учнів і послідовників. Вагомий внесок у наукові розробки кафедри зробив В.Т. Грінченко, нині академік, директор Інституту гідромеханіки НАН України.
Результати наукових досліджень кафедри доповідались на міжнародних, всесоюзних, республіканських та інших конференціях, симпозіумах, школах-семінарах, друкувалися у багатьох наукових журналах. Наукові співробітники кафедри були нагороджені медалями, грамотами, отримали сотні авторських свідоцтв. У 1974 р. кафедра була удостоєна вищої нагороди Виставки досягнень народного господарства СРСР – Диплома Пошани.
На кафедрі активно працювало студентське наукове товариство (СНТ), керівником якого був доцент, пізніше професор, В.О. Геранін. Студенти-члени СНТ брали активну участь у розробках кафедри і ПЛГА, кращі роботи студентів Л. Красного, А. Продеуса, Н. Вишнякової були удостоєні дипломів першого ступеня Всесоюзного конкурсу кращих студентських наукових робіт.
У 70-х роках на кафедрі були підготовлені і успішно захищені дві докторські дисертації (В.О. Геранін, Н.Г. Гаткін). На початку 80-х років на кафедру прийшли працювати молоді випускники КПІ: В.Т. Маципура, С.А. Луньова, О.І. Красильніков.
Наступний період розвитку кафедри (1981–1987 рр.) пов'язаний з приходом на посаду завідувача кафедри доктора фізико-математичних наук І.М. Гранкіна. Як науковий керівник галузевої науково-дослідної лабораторії "Акустоелектроніка" (у складі КПІ) він запровадив у навчальний процес додаткові напрями, пов'язані з розвитком акустоелектронних пристроїв оброблення сигналів на поверхневих акустичних хвилях. Виникла потреба в розробленні відповідного навчального курсу та розширенні тематичних розділів у суміжних курсах. З 1982 року кафедра стала називатися "Кафедра акустики та акустоелектроніки". В цей час сюди прийшли працювати молоді викладачі, випускники КПІ М.В. Родіонова і О.М. Петріщев.
Цей етап розвитку кафедри не тільки визначається своїми навчально-методичними розробками, але й збігається в часі з розробкою першого в СРСР цифрового гідроакустичного комплексу "Зірка", в розробленні якого брали участь багато випускників кафедри. Головним конструктором цього комплексу був також випускник кафедри – Олег Михайлович Алещенко.
У 1987 році кафедру очолив проф. В.С. Дідковський, фахівець у галузі теорії коливань пружних систем.
Після того як Україна стала незалежною державою, відбулися зміни в напрямах діяльності кафедри, пов'язані, насамперед, з інтересами молодої суверенної держави та розвитком її економіки. Оскільки морські кордони України обмежувалися Чорним морем, гідроакустичне спрямування вже не викликало такого інтересу у традиційних замовників. Тому, продовжуючи підготовку фахівців у галузі гідроакустики та ультразвукової техніки, кафедра відкрила набір на нову спеціальність "Акустичні медичні прилади та апарати" (1991 р.).
Цю спеціальність було створено для того, щоб допомогти вітчизняній медичній промисловості вирішувати проблеми розробки, проектування та експлуатації медичних приладів і систем, що працюють на акустичних принципах, найбільш безпечних для людського організму. Це було особливо актуально для населення України, яке значною мірою постраждало від Чорнобильської аварії.
Вагомий внесок у розвиток нової спеціальності зробив Володимир Васильович Янковий, нині головний редактор газети "Київський політехнік", член Національної спілки журналістів України. У 1988 році за пропозицією завідувача кафедри професора Віталія Семеновича Дідковського він очолив науково-дослідну лабораторію "Діагностика" (потім – Науково-дослідна лабораторія промислової акустики), а в 1992 році створив Товариство з обмеженою відповідальністю "Наука і технологія", основним напрямом роботи якого було проведення наукових досліджень та розробка системи контролю фізіологічного стану колінного суглобу людини.
Загалом, науково-педагогічний колектив кафедри багато й плідно працював над дослідженням і розробкою ультразвукових терапевтичних приладів, розвитком методів обчислення акустичних полів у багатошарових тканинах, алгоритмів діагностики патологій у тканинах, дослідженням ефективності і розробкою пристроїв низькочастотних вібрацій для стимуляції відновлення біопроцесів у людському організмі. З 1997 р. ця спеціальність одержала нову назву – "Медичні акустичні та біоакустичні прилади та апарати" зі спеціалізаціями: "Акустичні прилади терапії та хірургії", "Акустика біосистем", "Системи та прилади акустичної діагностики". До спеціальності "Акустичні прилади та системи" додалися спеціалізації: "Прилади морських досліджень", "Ультразвукова техніка та технологія", "Акустичне обладнання студій та приміщень", "Акустичні системи моніторингу".
У 2001 році, за підтримки Міністерства культури і мистецтв України, на кафедрі було відкрито спеціалізації "Комп'ютерна обробка музики та мови" і "Театрально-концертні акустичні технології". Швидкий розвиток цифрових засобів оброблення звуку в медіа-технологіях і шоу-бізнесі, де спеціальна інженерно-технічна та акустична підготовка відіграє з кожним роком все більшу роль, привертає особливу увагу абітурієнтів.
У цей період на кафедру прийшли викладачі – випускники кафедри: А.Б. Ананьєв, С.О. Козерук, А.М. Продеус, О.Г. Лейко, В.П. Овсяник, О.В. Коржик, які працювали в промисловості, С.А. Найда, та випускники кафедри О.І. Дрозденко, К.С. Дрозденко, О.В. Гармаш, О.В. Богданов, В.С. Берегун. Разом із ветеранами кафедри вони взяли участь у реалізації низки науково-практичних досліджень та у видавничій діяльності кафедри.
З 1996 р. науковці кафедри В.С. Дідковський, Б.І. Шоцький, В.Б. Галаненко, М.А. Миронов почали роботи з покращення акустичних характеристик приміщень Верховної Ради України. Під їхнім керівництвом виконано акустичні проекти з облаштування залів засідань Кабінету Міністрів України, залів Конституційного Суду України, залів та приміщень Адміністрації Президента України, зали засідань КМДА, глядацької зали Київського театру російської драми ім. Лесі Українки, концертного залу Сумської філармонії та багато інших об'єктів.
За виконання проектів акустичного та електроакустичного облаштування залів КМДА проф. В.С. Дідковський, доценти В.Г. Беркута і С.А. Луньова отримали подяку Київського міського голови та цінні подарунки. За плідну наукову діяльність завідувач кафедри проф. В.С. Дідковський отримав Грамоту Голови Верховної Ради України. В 1998 р. завідувача кафедри проф. В.С. Дідковського удостоєно звання "Заслужений працівник освіти України". Указом Президента України від 30 листопада 2009 р. №980/2009 професору В.С. Дідковському та професору кафедри О.Г. Лейко присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки 2009 року. У 2012 р. В.С. Дідковський був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
Набутий та узагальнений досвід при вирішенні складних завдань електроакустики спільно з проблемами архітектурної акустики дозволив колективу кафедри скласти навчальний план з підготовки майбутніх фахівців у галузі акустичного обладнання приміщень різного цільового призначення, в тому числі музичних центрів і студій.
За час свого існування кафедра підготувала більше 10000 інженерів-акустиків. При цьому було створено базу для розвитку наукових досліджень у різних галузях прикладної акустики. Серед випускників кафедри – академіки російської і зарубіжних академій наук, більше 70 докторів і кандидатів наук, 10 лауреатів Державних премій СРСР та України.
Кафедра пишається своїми випускниками. Це лауреати Державних премій СРСР: Юрій Володимирович Бурау (двічі), Олег Михайлович Алещенко, Микола Григорович Клименок, Олександр Сергійович Москаленко.
Лауреатами Державної премії України є Ю.К. Бондаренко, В.П. Овсяник, Б.С. Мороз, О.М. Писаренко, О.Г. Лейко. Серед випускників кафедри академік РАН Віктор Анатолійович Акулічєв, доктори наук: О.М. Алещенко, І.В. Вовк, В.О. Геранін, І.І. Горбань, О.Я. Калюжний, Л.Г. Красний, О.Г. Лейко, Б.Г. Марченко, В.Т. Маципура, Б.С. Мороз, В.П. Овсяник, О.М. Петрищев, Г.І. Прокопенко, Г.М. Розорінов, В.П. Пєшков, С.А. Найда, О.В. Коржик, А.М. Продеус.
З числа вихованців кафедри вийшли: міністр машинобудування та конверсії Віктор Михайлович Петров, директори та керівники великих підприємств та організацій: директор НДІ гідроприладів Ю.В. Бурау, голова Ради директорів корпорації УСА Олег Анатолійович Андрейчев, директор фірми Телеком-Пневматик Володимир Леонідович Женежера, головний інженер телекомпанії ICTV Геннадій Олексійович Старицький, директор фірми "Ультраден" Іван Васильович Сенченко, начальник департаменту координації наукових досліджень у ВНЗ Віктор Олексійович Свіженко, директор центру слухової реабілітації "Аврора" Олександр Іванович Радченко, д.т.н., професор, головний науковий спiвpобiтник Інституту проблем математичних машин та систем НАН України Ігор Ілліч Горбань, заст. голови СБУ генерал-лейтенант Анатолій Павлович Герасимов, капітан 1-го рангу Микола Степанович Гудзь, головний редактор газети "Київський політехнік" Володимир Васильович Янковий і багато-багато інших.
Про інтенсивність теперішнього наукового життя кафедри яскраво свідчить хоча б той факт, що за останні 7 років науковці кафедри причетні до захисту дисертацій 5 докторів наук та 16 кандидатів наук.
Сьогодні співробітники кафедри акустики та акустоелектроніки продовжують працювати над новими навчально-методичними та науково-прикладними розробками, намагаючись іти в ногу з часом та відгукуючись на потреби суспільства. Так, зокрема, розробляються та впроваджуються інноваційні форми роботи у вигляді навчально-практичних проектів, успішно працює недавно створена віртуальна лабораторія акустичної експертизи та корекції, створюються нові лабораторні роботи, формуються нові дисципліни, розвивається сайт кафедри, викладачі публікуються у міжнародній періодиці та беруть участь у міжнародних конференціях. Завдяки електронним оголошенням на сайті кафедри (http://acoustic.kpi.ua) майбутні абітурієнти мають змогу дізнатися про життя кафедри: із задоволенням та вдячністю вони відгукуються на запрошення відвідати семінари із звукорежисури, приходять на Дні відкритих дверей, телефонують, листуються… І це є гарною ознакою того, що кафедра акустики та акустоелектроніки працює не тільки на сьогодення, але й на далеку перспективу.