У грудні 2017 року експозиція Державного політехнічного музею при КПІ ім. Ігоря Сікорського поповнилась цікавим експонатом – трактором ХТЗ-15/30. Цей трактор ми отримали з Національного музею історії України.
У супровідній історичній довідці, наданій НМІУ, зазначається: "Надійшов до Національного музею історії України в грудні 1958 року від Тарандинцівської середньої школи Лазірківського району Полтавської області… Після реорганізації МТС 1958 року рішенням керівних районних організацій колісний трактор "ХТЗ" №15351 (мотор) довоєнного випуску був переданий для практичних занять учнів Тарандинцівській середній школі Лазірківського району Полтавської області… Цей трактор директором Тарандинцівської середньої школи Вороною І.Я. переданий Київському державному історичному музею 5 жовтня 1958 року".
Трактор ХТЗ-15/30 випускався Харківським тракторним заводом (ХТЗ) у 1931–1937 рр. і був першим вітчизняним масовимтрактором. Протягом 1931–1937 рр. було виготовлено 172489 таких тракторів. Оскільки двигун нашого трактора має номер 15351 (єдина номерна деталь машини), то використовуючи дані про кількість виготовлених одиниць можна визначити, що даний зразок було виготовлено у 1932 році, орієнтовно в жовтні.
…Наприкінці 1920-х рр. в Україні серійно випускались колісні трактори "Запорожець" з нафтовим двигуном потужністю 18 к.с. (Запоріжжя) та гусеничні "Комунар" з гасовим двигуном 50 к.с. (Харків). Але потужності їх виробництва не задовольняли потреб сільського господарства. Урядом СРСР була створена Всесоюзна комісія з випробування тракторів. Із 30 зарубіжних та радянських машин як прототип вітчизняного трактора вона обрала американський трактор International 15/30 фірми "International Harvester". Відповідно до прийнятого на початку ХХ століття маркування тракторів, цифри після назви трактора означали потужність трактора у к.с. на гаку і на шківу.
Тракторний завод вирішено було будувати в Харкові, оскільки місто мало кваліфіковані кадри, навчальну базу і досвід серійного виробництва тракторів на Харківському паровозобудівному заводі. Будівництво Харківського тракторного заводу розпочалось у січні 1930 року і завершилось 21 вересня 1931 року. 1 жовтня 1931 року з його конвеєра зійшов перший трактор ХТЗ-15/30.
Це був трактор простої, нині класичної конструкції з мінімальним використанням кольорових металів та гумовотехнічних виробів. Справжній "сталевий кінь" – мав металеві сидіння та кермо. Основний матеріал – ковкий чавун. Двигун карбюраторний, рядний, 4-тактний, гасовий, чотирициліндровий, потужністю 31 к. с. Запалювання від магнето. Двигун заводився на бензині, а працював на гасі. Для запобігання детонації, при перевантаженні під час роботи в циліндри подавалась вода. Цим обумовлено встановлення трьох баків. Двигун з масляним насосом, фільтром та надійним масляним повітроочисником. Трансмісія: три передачі вперед, одна назад. Швидкість від 3,5 до 7,4 км/год. Споряджена маса 3011 кг. Трактор мав дві фари: одна світила вперед, друга назад.
Використання трактора часто обмежувалось малою кількістю знарядь, з якими він працював. Саме тому в основному трактор використовувався для оранки зі спеціальним трикорпусним плугом. Боронування, сівбу, збирання врожаю трактор проводив з кінними знаряддями, що могли бути адаптованими до трактора силами місцевих слюсарів. Трактор широко використовувався для стаціонарних робіт і приводів молотарок (так звана робота на трансмісію). Непристосованість трактора саме для оранки через колісний рушій привела до впровадження гусеничних тракторів. Наступною моделлю масового трактора Харківського тракторного став гусеничний СХТЗ-НАТІ. А у подальшому всі основні орні трактори в СРСР були гусеничними.
Перший масовий трактор ХТЗ-15/30 виявився досить ненадійним, через відсутність кваліфікованих кадрів та технічного обслуговування часто виходив з ладу. Найбільше нарікань було на трансмісію (підшипники та шестірні), яка виходила з ладу майже щомісяця.
ХТЗ був зайнятий виробництвом тракторів, тому виробництво запасних частин організовувалось на інших підприємствах. Одним з них став завод імені Івана Лепсе, створений на базі механічних майстерень Київського політехнічного інституту (в їхній будівлі нині знаходиться Державний політехнічний музей). Ці майстерні у 1922 р. освоїли випуск запасних частин для імпортних тракторів і отримали статус навчально-механічного заводу КПІ. У 1929 р. йому присвоїли ім'я голови ЦК Союзу робітників-металістів Івана Лепсе. Згодом завод вивели з підпорядкування КПІ, включали до різних об'єднань і трестів. У 1934 р. завод почав випускати запасні частини для вітчизняних тракторів.
Невеликий моторесурс перших тракторів, обмеженість руху по дорогах викликали потребу в наближенні трактора до виробництва – поля та специфічних організаційних заходів з їх використання. Були створені машино-тракторні станції (МТС), що прив'язувались до полів та землі. Колгоспи наймали їх машини для робіт на своїх полях.
Сьогодні в полі на тракторі працює один механізатор (тракторист). На початку 30-х років механізатор працював з причепщиком (прицепщик). До впровадження гідравлічної системи для підчеплення сільськогосподарського інвентаря та машин необхідна була допомога ще однієї людини (подекуди кількох). Причепщик допомагав чіпляти сільськогосподарську машину чи пристосування і працював на ньому – піднімав чи опускав корпуси плуга під час повороту машино-тракторного агрегату, регулював глибину обробітку ґрунту, вмикав – вимикав машини.
Налагодження серійного випуску тракторів дозволило вже у 1932 році відмовитись від закупівлі тракторів за кордоном. Попри окремі недоліки конструкції та специфіки використання, трактор ХТЗ-15/30 став саме тією машиною, яка дозволила швидко відновити сільськогосподарське виробництво після голодомору 1932–33 рр. Він дав можливість механізувати найважчу роботу в полі – оранку, що протягом століть потребувала найбільше ресурсів та витрат.
До сьогодні в Україні збереглись одиниці тракторів ХТЗ-15/30. Ці трактори різного стану збереженості експонуються у Вінницькому, Дніпровському, Полтавському історичних музеях, у Музеї хліба (Переяслав-Хмельницький). Трактор ХТЗ-15/30, безумовно, є цінним надбанням експозиції нашого музею.