Талановита молодь, яка вирішила присвятити себе науковій діяльності, має можливість здобути освіту через аспірантуру та докторантуру НТУУ “КПІ”. Як правило, науковими консультантами виступають викладачі нашого університету: професори, академіки – представники всесвітньо відомих наукових шкіл. Сьогоднішня розповідь – про одного із них.
Докторантура була створена в лютому 1988 року з метою підготовки молодої плеяди докторів наук та поліпшення використання науково-педагогічних і наукових кадрів. Перший прийом становив, як, до речі, і цьогорічний, 10 осіб. Ефективність першого випуску докторантури, тоді ще Політехнічного інституту, склала 90%. За більш як 20-річну історію докторантуру університету закінчили 149 осіб, 70 – захистили докторські дисертації, ще дві дисертації оголошені до захисту восени цього року, 10 випускників докторантури зараз живуть і працюють за кордоном.
Варто відзначити вагомий внесок у підготовку докторантів університету кафедр: автоматизованих систем обробки інформації й управління (ФІОТ), математичних методів системного аналізу (ННК «ІПСА»), динаміки та міцності машин (ММІ), приладобудування (ПБФ), філософії (ФСП), конструювання верстатів та машин (ММІ), а також у цілому ММІ, ФІОТ, ФМФ, ПБФ.
На 01.09.2009 року підготовку в докторантурі університету проходять 30 осіб, 16 – отримують консультації за темами докторських дисертацій у наших провідних учених як здобувачі. 5 докторантів проходять підготовку по кафедрі конструювання верстатів та машин (КВМ), у чотирьох із них науковим консультантом є завідувач кафедри д.т.н., професор Василь Борисович Струтинський. Протягом останніх десяти років Василь Борисович підготував через докторантуру університету 7 докторів наук. Три із них закінчили докторантуру НТУУ «КПІ», а чотири були прикріплені до докторантури як здобувачі для консультацій з метою завершення роботи над дисертаціями. Усі вихованці професора В.Б.Струтинського вступали до докторантури за направленням різних вищих навчальних закладів нашої держави: Чернігівського державного технологічного університету, Кременчуцького державного політехнічного університету, Кіровоградського національного технічного університету, Вінницького державного аграрного університету, Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Це певною мірою є визнанням наукової школи, створеної під керівництвом проф. В.Б.Струтинського на кафедрі конструювання верстатів та машин Київської політехніки.
Відділ аспірантури та докторантури університету звернувся до випускників і нинішніх докторантів Василя Борисовича із запитаннями: чому вони обрали саме докторантуру НТУУ «КПІ», кафедру КВМ, науковим консультантом – В.Б.Струтинського? Наводимо розповіді вихованців Василя Борисовича Струтинського.
Євгеній Юрійович Сахно – д.т.н., завідувач кафедри менеджменту та управління проектами Чернігівського державного технологічного університету, випускник докторантури 2007 року: “У нас у Чернігові з радянських часів існувало два провідних вузи: Педагогічний інститут та Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту. Тому вибір моєї майбутньої професії був однозначним. Я вступив до КПІ, а після надання самостійності вузам отримав диплом інженера Чернігівського технологічного інституту. Так моя доля переплелася з КПІ. Потім була аспірантура в Чернігові і захист кандидатської дисертації на спеціалізованій Вченій раді НТУУ «КПІ». Там я вперше познайомився з завідувачем кафедри конструювання верстатів та машин проф. В.Б.Струтинським і вже тоді відчув його високий рівень вимог до здобувачів та їх наукових робіт. Потім брав участь у численних наукових конференціях і семінарах, де зустрічав колег з КПІ. При цьому завжди старався грамотно і якісно підготувати доповідь, щоб, як кажуть, «тримати марку» і довести наукові дослідження до високого рівня, встановленого викладачами кафедри КВМ.
Рішення вступити до докторантури НТУУ «КПІ» зріло довго. Адже саме в цьому ВНЗ можна отримати освіту, яка відповідає сучасним міжнародним стандартам. Крім цього, навчання в докторантурі і захист докторської дисертації дає змогу по-іншому поглянути на відомі речі, а саме: готувати і викладати студентам матеріал з наукової точки зору, розвивати свої наукові напрями, готувати своїх аспірантів і здобувачів. З усіма співробітниками кафедри конструювання верстатів та машин, а особливо з Василем Борисовичем, у нас склалися прекрасні робочі стосунки, з ними легко працювати. І водночас відчуваєш постійну відповідальність за наукові результати, які представляєш від імені кафедри.
Сьогодні у мене чотири аспіранти, двоє вже захистили кандидатські дисертації, на виході ще дві роботи. Тому я вважаю, що система підготовки кадрів, яка існує в КПІ, працює дуже ефективно і дозволяє після захисту докторської дисертації випускникові повністю самостійно приймати рішення в такому складному, але дуже цікавому світі наукових досліджень. І якби зараз була ще одна можливість вступити до докторантури, то без роздумів обрав би докторантуру при кафедрі конструювання верстатів та машин НТУУ «КПІ».
Михайло Олександрович Калмиков, докторант університету: «Василь Борисович Струтинський… Хто ця людина? Чому у нього статті кращі, ніж у інших? Чому в його книгах така складна математика? Але в той же час, чому так дохідливо написано? Де ж закінчується діапазон його наукових інтересів?
Так вийшло, що за напрямом моєї наукової діяльності прізвище Струтинський почало супроводжувати мої «списки літератури» все частіше і частіше. Врешті-решт, це стало чимось на зразок кліше професіоналізму. Статті Василя Борисовича задавали планку, на яку я орієнтувався у своїх роботах і яку я до цього дня намагаюся взяти.
На мою думку, наукова робота таїть чимало підводних каменів та складнощів: відсутність суворого контролю дуже розслабляє, особливо коли твій керівник добра і тактовна людина; немає необхідності ходити на роботу щодня, проте й піти з роботи ти фактично не можеш; викинути з голови невирішене завдання дуже складно, незалежно від часу доби і дня тижня; тривала напружена праця зовсім не гарантує результату. Ось саме тоді і стає у пригоді досвід і вміння наукового консультанта, його основне завдання – максимально захистити своїх підопічних від тієї безвиході і водночас не нав’язувати свого погляду, а вміло спрямовувати, спонукати до самостійного розвитку.
До речі, Василю Борисовичу в роботі вдалося повністю викорінити такі негативні тенденції, як шаблонність або наукоподібність. У зв’язку з цим у науковій школі В.Б.Струтинського можна виділити такі фундаментальні принципи:
– безперервне вдосконалення теоретичних основ. Мається на увазі не лише розвиток основоположних моделей, але й постійний аналіз сучасних інженерних і виробничих тенденцій в умовах постійного підвищення вимог до якості;
– комп’ютерна реалізація теоретичних досліджень, від використання найбільш сучасних програмних продуктів аж до розробки з нуля оригінальних систем імітаційного моделювання;
– і, нарешті, практичне значення всіх отриманих результатів, бо без цього інженерія абсолютно даремна.
До складності професії консультанта, на мій погляд, слід віднести постійні зміни в розвитку технологій, зокрема це стосується нового устаткування, інструменту і принципів його розробки, появи нових систем комп’ютерного моделювання тощо. Та, звичайно, керівництво людьми, у кожного з яких є свої наукові амбіції і погляди.
Зараз я навчаюся в докторантурі під керівництвом Василя Борисовича: це не лише найкращий варіант після Фіхтенгольца і Ньютона, але й найбільша відповідальність, яка в мене будь-коли була. Мене в усьому цьому турбує лише один момент: чи не соромно йому за мене, коли ми пишемо у співавторстві? Щиро сподіваюся, що ні».
Андрій Миколайович Кириченко, докторант університету: «Мій науковий консультант – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри конструювання верстатів та машин В.Б.Струтинський. Перша наша зустріч відбулася близько 10 років тому, коли я приїжджав на кафедру конструювання верстатів та машин, завершуючи роботу над кандидатською дисертацією. Будучи асистентом, потім доцентом Кіровоградського національного технічного університету, я викладав дисципліну «Математичне моделювання» за підручниками Василя Борисовича – провідного вченого в галузі математичного моделювання та динаміки складних систем, автора багатьох наукових та методичних праць. Згодом, перебуваючи на посаді завідувача кафедри металорізальних верстатів та систем, не раз звертався до нього за порадою та консультацією з навчально-методичних питань і обов’язково одержував допомогу.
Завжди захоплено слухаю виступи на захистах дисертацій, де він коротко, але повно розкриває сутність роботи, професійно відмічає її переваги та недоліки. Вражений його глибокими знаннями в галузі машинобудування, металообробки та сучасних інформаційних технологій, вільним володінням складним математичним апаратом, зокрема тензорним численням, вмінням з першого погляду виділити сутність найскладніших проблем і окреслити шляхи їх розв’язання.
Одним з основних напрямів наукової діяльності Василя Борисовича є розробка та дослідження високотехнологічного обладнання, в тому числі сучасного багатокоординатного обладнання на основі просторових механізмів. Під його керівництвом виконана перша в Україні кандидатська дисертація з дослідження механізмів паралельної структури. У рамках держбюджетної тематики спільно з Інститутом надтвердих матеріалів ім. Бакуля НАН України проводяться роботи зі створення обладнання з паралельними кінематичними зв’язками для реалізації складних просторових рухів інструменту.
Уперше дізнавшись про верстати на основі просторових механізмів ще до захисту кандидатської дисертації, пізніше я серйозно зацікавився цим найновішим напрямом верстатобудування і розпочав дослідження, тому ми з майбутнім консультантом швидко знайшли спільну наукову мову і визначили тематику моєї докторської дисертації.
Хочу відмітити, що Василь Борисович – справжній учений, інтелігент. Він завжди доброзичливий, приємний у спілкуванні, притягує до себе з першої зустрічі. Людина енергійна, В.Б.Струтинський багато працює, і не лише вимагає того ж від оточуючих, а вміє зацікавити й організувати роботу. Після розмови з ним завжди відчуваєш наснагу і бажання творити, працювати, досліджувати. Василь Борисович має великий досвід наукового керівництва, підготував понад 25 докторів і кандидатів наук. Вважаю, що мені пощастило стати одним із його докторантів, сподіваюсь у нього багато чого навчитися – як у науковому, так і в особистому плані.
Усі випускники докторантури нашого університету, з ким довелося спілкуватися, щиро вдячні викладачам КПІ, які з наполегливістю, професіоналізмом та старанністю передають нам знання і власним прикладом ведуть до храму її величності Науки».