У розкішній осінній палітрі кожен вибирає свої кольори. Так і жіночі обличчя: тендітно-весняні, розкішно-літні, загадково-осінні. Чому загадково? Бо не розкриваються відразу. Швидкий погляд охоплює картинку, уважніший – деталі, допитливий – характер. Розглядати фото шестикурсниці ФМФ Аліси Цуканової можна довго (шкода, читачі не побачать його в кольорі). За акварельною зовнішністю вгадується непересічна багатогранна особистість. Та надамо слово нашій героїні – майбутньому математику, яка серед кращих отримує стипендію імені Михайла Кравчука – фундатора вітчизняної математики.
"На даний момент я навчаюся за спеціальністю "Математика". У шкільні роки захоплювалася правом, світовою історією та літературою, була призером і переможцем олімпіад з цих дисциплін, після закінчення школи планувала пов'язати своє життя з журналістикою чи юриспруденцією. Але в старшій школі до гуманітарних захоплень приєдналися й інші. Саме тоді я зрозуміла, що фізика та математика – це не лише нудні довжелезні формули з бібліотечних книг, не лише заняття, які так хочеться прогуляти, не лише мова науки, а щось більше. Перемоги та призові місця в районних і міських олімпіадах з фізики та математики, веселі години "дозвілля" з підручниками Сканаві та Гельфгата, незабутні складання колоквіумів з розділів шкільної фізики – чого тільки не було в часи шкільної юності, вінцем якої стало довгоочікуваний випуск з фізико-математичного класу Київського ліцею, високі результати ЗНО та несподіване отримання золотої медалі.
До останньої миті вагалася, ким хочу стати, коли виросту: технарем, психологом або журналістом, – тому й вибір вишу був нелегким: КПІ, КНУ, НАУ, НМУ… Обрала КПІ, бо він найкращий серед українських вишів всесвітньо визнаний навчальний заклад. Чому саме математику? У зв'язку з тим, що в математики є чого повчитися: вона, як ніхто, навчить передбачати, аналізувати та робити чіткі висновки. Крім того, це красиве мистецтво пошуку красивих виходів із не зовсім красивих ситуацій і непоганий тренажер для мозку, в чому переконалася на власному досвіді". А далі – з таким самим захопленням про сьогодення.
"Мої п'ять років ФМФ – це терабайти інформації з кількох десятків розділів математики та суміжних наук і гігабайти інформації з гуманітарних, майже дюжина незабутніх сесій, довжелезний магічний текст чорнильних рукописів і програмного коду, сотні прогуляних занять, з десяток публікацій у збірниках конференцій, вдалі виступи на факультетських олімпіадах з математики та англійської мови, неочікуване призове місце у цьогорічній Всеукраїнській олімпіаді з охорони праці, нові знайомства, незабутньо-драйвові моменти, сотні несподіванок (зокрема, отримання іменної стипендії імені М.Кравчука другий семестр поспіль: коли минулого семестру дізналася, що отримуватиму її, це було несподівано, цього семестру ситуація не змінилася – таке ж приємне здивування), цінний досвід і чудова школа життя".
А на завершення дівчина розкрила свою ще одну несподівану грань: "Навчання навчанням, але ж і шалені хвилини дозвілля шаленої молодості ніхто не відміняв, тому не забуваю про музику, плавання (в дитинстві професійно займалася плаванням і мріяла стати великим плавцем або, якщо не вийде, побудувати власний дельфінарій і працювати з дельфінами), фотографію та нескінченний пошук пригод".
Пригоди й математика під одним дахом? Неймовірна суміш. Згадалася інша стипендіатка, випускниця ІФФ, яка завершення навчання відзначила самостійною поїздкою до Індії (до цього мала десятки інших пригод). За неї боролися роботодавці, а що вже казати про хлопців. Тож побажаємо Алісі впевненості, натхнення й світлого майбутнього.
Підготувала Н.Вдовенко