Підготовка наукових кадрів в університеті [2007]

За останні роки статус науковця та педагогічного працівника в українському суспільстві змінював свої позиції: від низького до високого, а іноді й просто – до невизначеного. На сьогодні в НТУУ «КПІ» існує конкурс серед вступників до аспірантури, а значить, це пов’язано з підвищеним інтересом до навчання після отримання вищої освіти.

Підсумки прийому в аспірантуру і докторантуру університету в 2007 р. свідчать про майже 10% збільшення кількісних показників. Через відділ аспірантури і докторантури зараховано 152 аспіранти, у минулому році – 138 осіб. Зарахування по інших підрозділах і в цілому наведено нижче.

Зростання на 10% за рік недостатнє, особливо з урахуванням особливого статусу НТУУ “КПІ” як дослідницького університету. Тому важливо всебічно проаналізувати стан справ з підготовки наукових кадрів.

Підсумки прийому в аспірантуру в 2007 р.

Соціологічне опитування

Цікаву інформацію отримано в результаті соціологічного дослідження на тему “Стан та перспективи підготовки наукових кадрів в НТУУ “КПІ”. У дослідженні взяли участь 128 вступників (на сьогодні вже першокурсників-аспірантів) і 38 аспірантів 3-го року навчання.

Найбільше вмотивованими до наукової та педагогічної діяльності виявилися аспіранти 3-го курсу. Як правило, майже половина вступників відвідували курси наукового резерву. Слухачі цих курсів високо оцінюють якість освіти, яку вони там отримують.

Однією з причин того, що аспіранти не завжди вчасно захищають дисертації, є розбіжності між їх науковими інтересами та темою дисертаційного дослідження. Тож під час навчання тема може уточнюватися і навіть кардинально змінюватися.

Значення наукового керівника для аспіранта важко переоцінити. Саме від співпраці молодого дослідника з науковим керівником, поряд з іншими аспектами, залежить успішність захисту дисертаційної роботи. Вибір керівника, зокрема, залежить від обізнаності з його науковими інтересами.

Кількість аспірантів та докторантів в університеті безпосередньо залежить від того, скільки є викладачів та науковців, які можуть стати їх науковими керівниками. У переважної більшості аспірантів першого року навчання не виникало проблем з призначенням наукового керівника, хоча у 5% такі проблеми були. Саме ці 5% назвали єдину проблему – небажання окремих викладачів займатися науковим керівництвом аспірантами.

Підготовка дисертаційного дослідження передбачає апробацію результатів та оприлюднення підсумків дослідницької роботи перед науковим загалом. Формою такої апробації можуть бути всілякі конференції, семінари тощо. Разом з тим, майже кожен четвертий вступник до аспірантури не брав жодного разу участі в таких наукових заходах, що може свідчити про низьку вмотивованість до наукової роботи.

На сьогоднішній день залишається актуальною проблема відтоку наукових кадрів як на локальному рівні (університет), так і на глобальному (держава). Звичайно, молодими науковцями керує насамперед економічний мотив. Існує певний ризик того, що частина аспірантів незалежно від курсу можуть залишити нашу країну і стати науковцями за кордоном.

Серед причин, які можуть стримувати бажання аспірантів поповнювати викладацький склад нашого університету, на перший план виходить знову ж таки економічний чинник – заробітна плата.

Сьогодні, коли науковий світ розширив свої рамки, знання іноземної мови стає фактором успішної діяльності вченого. Певно, саме тому до програми кандидатського мінімуму входить і іспит з іноземної мови. Варто відзначити, що в цілому аспіранти обох курсів оцінюють свої знання посередньо.

Дуже часто можна почути нарікання, що причиною невисоких наукових результатів є погане матеріально-технічне забезпечення кафедр та факультетів. Справді, відсутність сучасної техніки чи лабораторного обладнання не сприяє успішності наукової роботи, але багато що залежить і від особистісних характеристик молодих науковців. Як виявилося, для значної частини аспірантів можливість працювати на сучасному обладнанні не є головним чинником у підготовці дисертаційної роботи. Майже за всіма запропонованими показниками аспіранти виявили здебільшого задоволеність, а це свідчить про те, що в НТУУ «КПІ» створені більш-менш комфортні умови для виконання наукової роботи.

Кафедри, на яких навчаються аспіранти, зазвичай залучають їх до викладацької діяльності. Адже аспірант за час навчання повинен «відчитати» 150 аудиторних годин студентам. Здебільшого аспіранти 3-го курсу суміщають навчання в аспірантурі з викладацькою роботою. У більшості випадків у аспірантів нашого університету напрям дисертаційного дослідження збігається з дисципліною, яку вони викладають.

Ефективна співпраця керівника з аспірантом є вагомим фактором підготовки та захисту дисертації. Методики та результати досліджень завжди можуть бути скориговані після оприлюднення та обговорення кафедральним загалом. Частота проведення на кафедрах таких семінарів порівняно з результатами подібного дослідження, що проводилося у 2004 році, не змінилася, і майже на половині кафедр вони проходять один-два рази на семестр. Такий показник є прийнятним.

Як відомо, щоб вийти на захист дисертації, необхідно мати обов’язковий мінімум статей у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією фаховими. Цей мінімум складає три статті. Вважається «поганим тоном» виходити на захист із таким мінімумом, саме тому в нашому університеті завжди звертається увага на необхідність публікації більшої кількості статей. Основна частина аспірантів 3-го курсу має більше ніж три статті. При цьому близько 13% аспірантів мають менше статей ніж мінімум, а це можна розглядати як невиконання навчального плану аспіранта. Тому кафедрам при проведенні підсумкових атестацій варто звертати увагу на кількість публікацій.

Зазначене опитування проводилося в жовтні 2007 року, саме перед закінченням третього року навчання, і до вибірки потрапили ті аспіранти 3-го курсу, які ще не захистили або навіть не подали до захисту дисертаційні дослідження. Природно, що виникло запитання про причини такого роду «неуспішності». У варіанті «інше» аспіранти зазначали сімейні обставини, смерть викладача, хворобу. На запитання про плани щодо захисту дисертаційних робіт більшість аспірантів відповіли, що збираються зробити це протягом наступного півріччя. Залишається чекати результатів.

Окрім того, дослідники вирішили з’ясувати загальну задоволеність аспірантів 3-го курсу підготовкою в аспірантурі і виявили, що таких, які б були взагалі не задоволені, – немає.

Ситуація в підрозділах

Було проведено аналіз стану справ у розрізі окремих факультетів, інститутів і кафедр. Цей аналіз свідчить про далеко не однакову ситуацію в наших підрозділах і виділяє низку загальних проблем, а саме – збільшенню кількості аспірантів і докторантів та підвищенню ефективності їх підготовки заважають:

Самоусунення певної частини найвищої ланки науково-педагогічних кадрів – докторів наук – від підготовки науково-педагогічних кадрів, “дефіцит” наукових керівників.

На сьогодні в штаті університету близько 265 докторів наук, а наукових керівників аспірантів – 221, включаючи 125 докторів наук, 78 кандидатів наук, які мають на це право, і 18 сумісників.

На ФЕА, при штаті докторів наук 16 осіб, наукових керівників аспірантів усього 5, на ФЕЛ відповідно 28 і 15, на ФМФ – 21 і 13, на ІХФ – 14 і 6. Значним залишається відсоток викладачів університету пенсійного віку – третина, а серед наукових керівників аспірантів, наукових консультантів докторантів осіб пенсійного віку – 48%.

Таблиця 2 у файлі

2004 р. середній вік наукових керівників аспірантів не змінився (збільшився по 19 факультетах, інститутах), і тільки на 6 факультетах – ЗФ, ІФФ, ІХФ, ІПСА, ТЕФ, ФМФ – стало помітним залучення до керівництва аспірантами молодих науковців.

Слабкий менеджмент деканів і завідувачів кафедр. Двічі Вчена рада університету приймала рішення про складання перспективних планів (до 2010 року) підготовки наукових кадрів з метою створення сприятливих умов для молодих науковців, у тому числі і з використанням можливостей докторантури. Мають такі плани і, до речі, працюють над їх виконанням ММІ, ТЕФ, ВІТІ, ФЕЛ, ІПСА та ПБФ. Затвердили свої плани по одній кафедрі ФММ, ІЕЕ, ФІОТ... і все. Особливо незадовільна ситуація на ФП, ММІФ, ІЕЕ, де пенсійний вік 100%, тож не дивно, що з ФП та ММІФ ми не отримали пропозицій щодо участі в конкурсі викладачів-дослідників (див. табл. 2).

Поговоримо про ефективність випуску аспірантури (докторантури).

Із 62 випускників аспірантури цього року 9 закінчують підготовку із захистом дисертації, ще 8 подали дисертації на розгляд спеціалізованим вченим радам. А за висновками кафедр по весняній атестації випускників цього року, як мінімум 55 аспірантів планували завершити навчання представленням дисертації до захисту в листопаді.

Починаючи з 2007 р. ефективність роботи кожного наукового керівника береться під особливий контроль не тільки департаменту науки та інноватики нашого університету, а й департаменту роботи з кадрами вищої школи та державної служби Міністерства освіти і науки України. До 31.12.2007 р. до міністерства подається інформація по кожному науковому керівнику випускника аспірантури цього року із зазначенням результатів кожної з двох річних атестацій (всього 6–8 за термін навчання) та причин незавершення дисертаційної роботи, і так щороку.

Говорячи про кадрові перспективи кожного підрозділу, не можна оминути питання працевлаштування випускників денної аспірантури. 14 листопада закінчили аспірантуру 52 аспіранти денної форми, але 5 з них ще не знають місця своєї майбутньої роботи (ФЕА, ФІОТ, ІХФ, ФАКС).

Відсутність належної уваги до формування наукового резерву аспірантури.

Ефективність роботи з науковим резервом (наукова робота) у підрозділах - таблиця №3 у файлі