Нещодавно мені пощастило взяти участь у Міжнародній студентській конференції “Болонський процес – зміни чи перешкоди?”, яка 25-28 січня відбулася в Штутгартському університеті. Штутгарт – затишне містечко на південному заході Німеччини, батьківщина великого філософа Гегеля, для приїжджих воно виглядає гостинним та трішки дивним своїм поєднанням класики й постмодерну.
Організаторами заходу виступили Європейська студентська організація AEGEE та Штутгартський університет. З’їхалися понад 30 студентів із країн Євросоюзу, Східної Європи і навіть США. Можливо, вперше студенти мали можливість висловити свою позицію, поставити запитання особам, які безпосередньо займаються розробкою Болонської системи, проаналізувати проблемні сторони реформи, тож спілкуватися було дуже цікаво. Деякі питання за браком часу обговорювали між семінарами та лекціями або навіть по дорозі до гуртожитку. Багато університетів ще “приглядаються” до новинки, положення Болонських домовленостей вводяться там як експеримент. Основні труднощі реалізації, як ми зрозуміли, криються, по-перше в національних особливостях навчальних систем, а по-друге, зміни вимагають часу та матеріальних витрат.
Перед учасниками конференції виступили ректор Штутгартського університету проф. Рессел, президент “AEGEE-Europe” Тайс ван Велий, міжнародні експерти з розробки навчальних планів, було презентовано програми мобільності для молоді DAAD та ERASMUS тощо. 
Учасники також мали можливість розповісти про впровадження Болонської системи у своїх навчальних закладах, запропонувати власний погляд на вирішення проблем.
У Сорбонській декларації (Париж, 1998 р.), яка стала основою для Болонських домовленостей, зафіксовано: необхідно “дати нашим студентам і нашому суспільству таку систему вищої освіти, щоб вони мали можливість шукати і знаходити свою особисту сферу для застосування вмінь”. Можливість навчатися в європейських університетах відкриває молоді дорогу до освітніх ресурсів і культурних особливостей різних країн. Якщо подивитися на мобільність студентів країн Євросоюзу – вдома їм не сидиться. Україна поки-що приваблює як країна екзотична, хоча навчальна база й освіта у нас ґрунтовні – тож іноземцям є чого повчитися. Оскільки Болонська система покликана створити до 2010 року єдиний європейський освітній та науковий простір – крива мобільності студентів імовірно поповзе догори.
У рамках конференції відбулися зустрічі з представниками різних міжнародних студентських організацій (AEGEE, BEST, AESEC, ESIB та ін.), які своєю місією вважають покращення організації освіти. AEGEE – одна з найбільших таких організацій в Європі. Її членами є близько 17000 студентів. Тож першим у 2007 р. і дуже впевненим кроком AEGEE в інтеграції країн та різних рівнів освіти стало проведення цієї конференції.