Студентська аудиторія дає дуже влучні оцінки науковим дисциплінам, викладачам, трансформаціям навчального процесу, ну й звісно, соціальним проблемам сьогодення.
Якось обговорювала зі студентами прикрі реалії сучасного культуротворчого процесу (знецінення художніх смаків, примітивізацію сучасного мистецтва тощо), і почула анекдот:
«Юнак питає приятеля:
– Слухай, а ти не знаєш хто такі Моцарт та Шопен?
Приятель-«естет» йому відповідає:
– Ну ти й тундра! Це ж ті хлопці, що пишуть музику для мобілок».
Це, звісно, жарт, але у ньому криється прикра правда. Адже те, що раніше для пересічної людини вважалося елементарним знанням про мистецтво, нині для більшості є невідомим. Часто доводиться чути, що мистецтво існує для того, щоб викликати збудження, виконуючи виключно розважальну, гедоністичну функцію.
На мою думку, це страшна омана. Для того, щоб долучитися до багатоманіття скарбів, які містяться у мистецтві, слід поєднати відчуття і розум. Щоб оцінити творчість Сальвадора Далі, недостатньо лише побачити його твори, їх слід зрозуміти, відчути, тобто осягнути їхню сутність. Це не передається “генетично”, а є наслідком естетичного виховання. Саме воно в усі часи визначало рівень культурного розвитку суспільства: кожна історична доба створювала притаманну їй модель естетичного виховання, що формувала смаки молодого покоління.
Самобутні традиції виховання почуттів, формування здатностей осягнення мистецтва склалися у КПІ. Центр культури і мистецтв виступає осередком естетичного виховання і розкриття різнопланових мистецьких здібностей студентської молоді.
Естетичні почуття майбутній технічній еліті України прищеплює й картинна галерея при ЦКМ. Психологи стверджують, що візуальний образ є імпульсом для творчої й наукової діяльності. Різноманітні вернісажі, щорічні виставки-конкурси «Таланти КПІ» є чудовою практикою естетичного виховання. Ці заходи – свято мистецтв, що єднає покоління, оскільки в них беруть участь як шановані професори, так і молоді асистенти, обдарована студентська молодь.
На факультеті соціології функціонує своя картинна галерея, де представляли свої роботи і народні художники України, і викладачі різних факультетів НТУУ «КПІ», і студенти. Галерея працює щоденно, і студенти на перервах можуть відпочивати, милуючись мистецькими творами, що створює творчу атмосферу. Думаю, завдяки такій атмосфері, наприклад, з’явились збірки поетичних творів студентів.
Естетичне виховання тісно переплітається із етичним, тому саме в тут розпочалася акція «Подаруй мить радості», в рамках якої відбувається збір іграшок та книжок для дітей, що живуть у дитячих будинках.
Ефективною формою естетичного виховання були концерти камерної музики, що проходили у Залі засідань Вченої ради з ініціативи проректора з навчально-виховної роботи Г.Б. Варламова. Дехто зі студентів вперше почув тут класику у виконанні професійних музикантів, і це було справжнім відкриттям, адже раніше вони таку музику просто не сприймали. Думаю, що поєднання атмосфери в залі засідань Вченої ради і звучання в ній класичної музики допомогло студентам осягнути, що у природі мистецтва закладені національні традиції певного народу та разом з тим можливість його множинного прочитання.
Щоб осягнути мистецтво, мало лише насолоджуватися ним, для цього потрібні певні знання. Тому важко зрозуміти тенденції в реформуванні навчальних планів, наприклад, відмову від теоретичних курсів етики, естетики або суперечки з приводу того, чи потрібні культурологія, історія. На мою думку, реформувати треба систему організації викладання цих наук. Слід вводити авторські курси за вибором студентів, проводити більше практичних занять, розрахованих на аудиторію 20-30 осіб, де викладачі могли б розкрити проблеми, якими цікавляться студенти.
Вилучення з навчальних програм культурологічного блоку веде до зниження креативних можливостей, адже руйнується гармонія поєднання відчуттів і розуму, відкидається необхідність виховання почуттів як соціально-культурної норми, якою завжди відзначалася еліта суспільства. До того ж, студенти (особливо на першому курсі), вивчаючи естетико-культурні предмети, отримують певне психологічне розвантаження.
Формування інформаційного суспільства демонструє небачені соціальні зміни, репрезентовані в нових формах, критеріях та культурних цінностях. Саме тому на початку нового тисячоліття значно актуалізується роль культури як способу соціальної адаптації особистості, що визначає тип життєдіяльності суспільства, систему його норм, цінностей та регламентацій, характер та способи добування і використання природничо-наукових і духовно-метафізичних знань. Культура значно сприяє поясненню характеру взаємодії між технологічною, соціальною та духовно-культурною сферами.
Нова доба інформаційного суспільства відводить культурі особливу роль – створити світоглядну картину, наповнену новим значенням, умовою якої буде сплав науки й мистецтва, тобто творчості в усіх вимірах, де наука буде засобом, а мистецтво – метою соціально-культурного розвитку людства. Тому естетичне виховання має стати невід’ємною складовою навчального процесу, особливо сьогодні, коли відбуваються сутнісні трансформації вищої освіти України.