Ласпi

Майже на крайньому півдні Кримського півострова є райський куточок, прихований від цікавих людських очей, які прагнуть відпочинку, – це Ласпі. “Що ж таке Ласпі?“ – запитаєте ви. Стрімке суворе гроно скель, які нависли майже над морськими хвилями, найчистіше повітря, найтепліше, прозоре й ласкаве море, неторкана цивілізацією зелена прохолода схилів, що спадає в небесну чистоту моря, прекрасна атмосфера й потужна енергетика – от що таке Ласпі.

Для кого ж природа створила таке чарівне місце? Відповідь на це питання ми зрозуміли, коли підійшли до гарненьких, барвистих корпусів дитячого оздоровчого комплексу «Ласпі», які ніби губляться в запашній зелені.

Допитливі дітлахи відразу защебетали наперебій: “А Ви хто? А що Ви нам покажете, а яким гуртком Ви будете керувати?” І я розповів їм, що буду проводити в них заняття дитячого гуртка «Основи навігаційних приладів літальних апаратів», і що для цього я привіз багато необхідного обладнання: це і гіроскоп напрямку, і гіровертикаль, і ротори різних гіроскопічних приладів. До речі, за віком моя аудиторія була дуже різноманітною – від восьми до п'ятнадцяти років. Усіх, і молодших і старших слухачів, зацікавили досить прості й нічим не примітні на перший погляд гіромоторчики, які в процесі вибігу ледь утримувалися в дитячих руках. І я відразу отримав запитання: “А як це відбувається, чому прилад так важко втримати в руках?” Тоді за допомогою нехитрих пристроїв (гімнастичного поворотного диска й звичайного велосипедного колеса) я надав дітям можливість відчути на собі вплив гіроскопічного моменту. Дитячій цікавості не було меж. А найбільше питань виникло, коли діти розглядали діючі навігаційні пристрої. Тут їх цікавило все,
починаючи з того, чому так виходить і де це ще можна використовувати, і закінчуючи, наприклад, таким: “А можна я приїду до Вас після школи й буду у Вас учитися?”

Увагу моїх старших слухачів привертало все, що стосувалося сучасних розробок для навігаційних систем і нових зразків навігаційних приладів. Багато старшокласників запитували, як можна вступити до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», де можна отримати про нього більш детальну інформацію, які розробки ведуться на моєму факультеті, що, крім навігаційних приладів, вивчають студенти на моїй кафедрі? Таких питань було дуже багато, я відповідав на кожне з них з величезним задоволенням, але за такий короткий час, який було відведено для нашої спільної роботи в гуртку, неможливо повною мірою задовольнити інтерес хлопців та дівчат до невідомих явищ фізики і вга­мувати спрагу одержання нових знань.

На завершення хочу подякувати за свій візит до оздоровчого комплексу «Ласпі» співробітникам молодіжної космічної організації «Сузір'я». Завдяки їхнім зусиллям здійснюється заповітна дитяча мрія: побувати в таборі на
березі моря, та ще й у якому – незвичайному, космічному. А найважливіше те, що у таборі орга­нізовуються різні науково-освітні заходи для дітей. Сподіваюся, нам вдалося підняти дитячий інтерес до навчання, до пізнання, до науки, а, можливо, й допомогти хлопцям та дівчатам у їхньому подальшому професійному виборі.

Як відомо, очі – це дзеркало душі. Дитячі очі світяться непідробними, яскравими вогниками прагнення до невідомого, незвичайного, до пізнання. Так, поєднуючи відпочинок з науковим пізнанням, діти у “Ласпі” знаходять вогники своїх майбутніх знань і цілеспрямованості.

О. Мариношенко, аспірант