Виставка традиційного японського одягу – кімоно пройшла в Українсько-Японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського. Відвідувачів зачарувала естетика та мінімалізм, які є сутністю Країни Вранішнього Сонця.
Візерунки, нанесені на тканину за допомогою різних технік, наповнені глибоким символізмом, а кожна найменша деталь, така як довжина рукава, колір вбрання або варіація зав'язування поясу обі, має важливе значення, яке зрозумілою лише для японців мовою передає інформацію про вік, статус, соціальне походження людини. На виставці були представлені не лише кімоно різних видів, а й аксесуари до них.
Докладніше про японський традиційний одяг
Археологічні знахідки на Японському архіпелазі підтверджують, що прадавні японці носили простий конопляний одяг. На початку І тис. до н.е. під впливом континентальної моди до Японії потрапив бавовняний і шовковий костюми корейсько-маньчжурського типу. У VI–VIII століттях жителі островів перебували під впливом китайської культури, що позначилося на одязі, який був точною копією китайських аналогів. У добу Хейан (794–1185) японці вперше відійшли від континентального канону, створивши прообраз сучасного кімоно. З XIII по XV століття сформувалися основні типи унікального японського вбрання для різних соціальних верств. Еволюція японського костюму періоду Едо (1603–1867) позначилася спрощенням конструкції і збагаченням декору, що привело до появи сучасного кімоно.
Революцію в японському одязі спричинили вестернізаційні реформи доби Мейджі другої половини ХІХ століття. Європейська мода почала витісняти японський традиційний костюм. Цей процес був поступовим і поверховим до 1945 року, торкаючись лише керівних прошарків суспільства. Проте демократизація і "американізація" способу життя простих японців спричинили витіснення японського кімоно з повсякденного життя. Сьогодні японський традиційний костюм використовується в основному лише під час свят і офіційних заходів.
Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для одягу зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація тканини.
На відміну від традиційного європейського одягу, який підкреслює форму тіла людини, кімоно виділяє лише плечі та перехват, приховуючи недоліки фігури. Західний одяг акцентує на рельєфі, а японський – на рівномірності і площині. Це пов'язано з традиційним уявленням японців про ідеальну конституцію – "чим менше опуклостей і нерівностей, тим красивіше".
Пояс обі виконує не тільки практичну функцію – фіксування кімоно, але й декоративну. Він надає вбранню завершеності та масивності. Для цього виготовляють спеціальний відріз з парчі або щільного шовку з багатим узором спереду, де пояс щільно прилягає до фігури, та ззаду, де він зав'язується бантом. Пояс може мати довжину три метри і більше. Існує багато способів зав'язування поясу. Раніше форма вузла вказувала на станову приналежність японки, а тепер залежить тільки від її смаку та вміння.