Студенти
На травневі свята студенти КПІ, які навчаються на відділенні туризму, разом з учнями 2-ої Вишневської школи здійснили пішохідний похід 1-ої категорії складності по печерних містах Криму. У похідних умовах вони на практиці засвоїли і вдосконалили набуті теоретичні знання: відпрацювання навичок руху по пересіченій місцевості, укладання наплічника, встановлення намету, ночівля в польових умовах, розпалення багаття тощо.
Студенти ознайомилися з історичними й культурними пам’ятками Криму, відвідали Бахчисарайський палац, Свято-Успенський печерний монастир, печерний монастир Шулдан, печерні міста Чуфут-Кале, Ескі-Кермен, Червоні печери та ін. Маршрут також пролягав мальовничими стежками Великого каньйону і заповідного урочища Чатир-Даг. А ще туристи піднялись на кілька вершин: Ангар-Бурун (1453 м), Еклізі-Бурун (1527 м) та ін.
Практично весь похід туристів супроводжувала чудова сонячна погода, а зоряне небо вночі можна було спостерігати нескінченно довго. Тільки один раз, на мальовничій Таракташській стежці поблизу Ялти, їх заскочила злива з градом. Тож керівники походу – викладачі відділення туризму В.А.Кузьменко і В.М.Михайленко, щоб убезпечити мандрівників від травм, дозволили спуститися вниз на місцевому транспорті.
Похід пройшов весело й емоційно. Попри втому і важкі наплічники, всі учасники походу з гарним настроєм подолали маршрут (а це приблизно 130 км по пересіченій місцевості), набувши безцінного практичного досвіду, загартувавши свій організм, отримавши заряд бадьорості та позитивних вражень.
На майбутнє викладачі відділення туризму планують похід мальовничими Карпатами з подоланням найвищих вершин України і відвіданням унікальних куточків природи.
Співробітники
Група співробітників ФММ та ММІ травневими вихідними традиційно мандрувала Кримом. Краєзнавчі екскурсії чергувалися з туристичними маршрутами, відпочинком на природі та дегустацією місцевої кухні.
Серед іншого політехніки відкрили для себе маловідомі залишки поселення на Білій скелі (Ак-Кая), яке вважають першою столицею Скіфії і датують IV–III ст. до н.е. Площа укріплення сягає 10 га, з півночі оточена муром 5-метрової ширини, з півдня – неприступними скелями. Мешканці займалися скотарством, цією місцевістю проходив торговий шлях. Нині розкопано мури та фундаменти, відкрито печери та грот, стіни якого вкриті вологим мохом, та ін.
Вулканічне плато Карадаг – унікальне за флорою й фауною та неповторне за кліматичними й енергетичними умовами місце. Тут мешкає до 10 тис. видів комах та понад тисячу представників морських глибин. Пішохідну екскурсію Карадазьким заповідником з його неймовірним рельєфом та легендами доповнили морською прогулянкою вздовж узбережжя з оглядом бухт та химерної скелі Золоті ворота. Вона є візитівкою східного Криму, і як хамелеон змінює свій вигляд залежно від місця спостереження й освітлення.
Мис Меганом – ще одна родзинка подорожі. На пустельній території площею 20 кв. км ніхто ніколи не жив. Давні греки вважали, що саме там протікає ріка Стікс, якою перевозили душі померлих. Нині тут встановили вітроенергетичні установки, які надають ландшафту дещо космічного вигляду.
Також політехніки відвідали сафарі-парк «Тайган», де спостерігали за левами, зокрема й альбіносами, в їх природному середовищі; розчулено милувалися звіриною малечею, особливо жирафиком, яких годували з рук. Побували й у парку «Айвазовське», що в Партеніті, який приваблює поціновувачів досконалого ландшафтного мистецтва. 200-річний маслиновий гай є центром античної композиції, з ротонди Раєвського відкривається широка панорама на бухту і парк, скульптури та басейн з водоспадами відтворюють стиль модерн. А про Музей каменю Олександра Куліша до поїздки ніхто й не чув. Відвідувачам демонструють розпили каменів і мінералів (усього їх кілька тисяч найрізноманітніших форм і розмірів з усього світу), химерні малюнки на яких подібні до реальних картин і пейзажів. Сплетіння кольорів і ліній дійсно зачаровує.
Поїздка, як завжди, була насиченою та чудово зорганізованою завдяки відповідальному ставленню Віталія Казанцева, співробітника Судакського турбюро, та методиста ФММ Алли В’ячеславівни Маярчук.