Ви є тут

Чи зупинимо копіпаст?


Image. Клавіатура

Слово "копіпаст" автором запозичене у наших студентів під час консультацій з приводу підготовки до захисту курсових, рефератів, розрахункових робіт. Це слово утворене з двох англійських – copy (копіювати) і paste (вставити) і означає технологію виконання названих робіт методом копіювання текстів з Інтернет-джерел та вставки їх у свій текст для розкриття тієї чи іншої теми.

У чому причини такого явища? Думаю, їх декілька. Чи може студент виконати весь обсяг заданих викладачами семестрових робіт, окрім нормативних курсових, дипломних, домашніх, розрахункових тощо? З точки зору викладача, може! А який часовий ресурс студента? Подивимося у навчальний план. Співвідношення аудиторних занять та самостійної роботи 50:50. Останніми роками спостерігаємо тенденцію до зростання самостійної роботи. Отже, й кожному викладачеві, який сумлінно ставиться до викладання, хочеться дати студентові додаткову роботу для підвищення рівня знань зі свого предмету. Зрозуміло, що предмет цього викладача є найважливішим, а кожна додаткова робота додає знань, навичок й умінь студенту. Але зазвичай викладач не має інформації про навантаження того ж студента іншими викладачами. Отже, виникає перенавантаження студента, який рятується за допомогою запозичених з Інтернету матеріалів. Економлячи час, деякі студенти можуть здати роботу, навіть не переглянувши її. А  викладач читає, що "в дисертації (або монографії) розглянуто…", хоча мова йде про реферат чи курсову. Коли у 2011 році читаєш про те, що "цього, 2005 року, темпи зростання становили …" і таке подібне, звичайно, настрій підвищується. А робота йде на доопрацювання.

Інша причина. А як бажає студент виконати задану роботу? Як правило, так, як вимагає викладач. Вимоги до робіт записані в методичних рекомендаціях, де, звичайно, є перелік рекомендованих тем, обсяг матеріалу, терміни захисту тощо. Але, все ж таки, прийнятний рівень роботи в кінцевому підсумку визначає викладач. Студенти різних курсів між собою спілкуються, і часто отримують інформацію про вимогливість викладача ще до того, як з ним познайомляться. А далі шляхом найменшого опору. Отримав завдання, зробив копіпаст, пішов на захист з надією: "пронесе". Шановні колеги, давайте зробимо, щоб "не пронесло", і наступний курс буде знати, що "не проносить".

Стосовно тематики завдань. Зрозуміло, якщо кожного року тематика завдань не змінюється, а студенти мають свої віртуальні спільноти обміну роботами в електронному вигляді (зайдіть на сервери гуртожитків), то маємо можливість читати ті самі роботи щороку, підвищуючи тільки свій рівень повторенням пройденого матеріалу. А наша КПІшна, науково-технічна сфера є наукомісткою, високотехнологічною, вона швидко розвивається… Автор періодично відвідує різноманітні виставки та форуми, що проходять у Києві у виставкових залах на Нивках, на Лівобережній, на Виставці… Яка мета, спитаєте? Маю бажання не відстати від прогресу, хочу на власні очі побачити чим живе світ, які технології, яка техніка з'явилася. Особливо у сфері радіоелектроніки, адже я випускник радіотехнічного.

Саме на цих інформаційних виставкових заходах є нагода побачити новинки як вітчизняної промисловості, так і закордонних виробників. І тематику після вражень від світових новинок формую для рефератів, курсових, дипломних робіт, дисертацій. А потім ці курсові та дипломні отримують призові місця у конкурсах різного рівня, адже тематика є актуальною. Приємно за студентів! Також приємно за тих викладачів і студентів, яких я зустрічаю на тих же виставках. Дякую, однодумці. Радий вас там бачити.

На жаль, дехто привчається до "копіпаста" вже у школі, де також є реферати. Сина-школяра привчаю не брати для рефератів готові тексти, а опрацьовувати належним чином різноманітні матеріали і викладати їх на сторінках реферату вже з власною інтерпретацією. Звичайно, ми, батьки, завжди зайняті. Проте особисто вважаю, що зекономлені нами хвилини для підростаючого покоління виливаються (чи можуть вилитися) у втрату годин, днів у їх дорослому житті. У нас ще є час.

Наведу ще декілька фактів. Як рецензент наукових праць конференцій спостерігаю наступне. Студенти для підвищення рейтингу для вступу до магістратури мають опублікувати праці (тези доповідей та статті). Якість матеріалів окремих студентів не цікавить, якщо тема підходить, можуть і частину чужого тексту взяти і видати за свій. Ганьба! Вже близько п'яти років я займаюсь "антиплагіатом", може цей процес і зумовив вилити мої думки на папері в нашій газеті. А розпочалося все з того, що мені як науковому керівнику дипломної роботи почали приносити для  підготовки статей або тез доповідей  запозичені матеріали. І пропонували надрукуватися у співавторстві…

Вже у цьому (2011) році зустрівся з випадком, коли з 28 рецензованих робіт студентів і аспірантів з України у 12 виявися плагіат, причому всі 12 – з КПІ. Соромно за наших студентів. Звичайно, я дав шанс їм виправитися, надати на конференцію нові тези, написані самостійно (чи з науковим керівником). Але зробили це тільки 2 студенти. Інші чи не захотіли, чи вирішили, що це їм не під силу. А один аспірант, мабуть, "найрозумніший", направив тези до іншої секції, куди їх прийняли... На жаль, я це помітив, переглядаючи вже віддрукований збірник. А на початку моєї боротьби з плагіатом було ще гірше, з 14 поданих тез 12 мали підозру на плагіат.

А цього року руки дійшли і до перевірки на запозичення в дипломних роботах наших студентів. Звичайно, до теоретичної частини, де є відповідні посилання на літературні джерела, претензій немає, а до вступу, дослідницького та рекомендаційного розділів та висновків були. Вважаю, що неможливо, щоб дві людини на основі одного тексту розділу (у нашому випадку авторського та запозиченого) написали висновки абсолютно однаково, включаючи коми та крапки, а то й цілі абзаци. Неможливо, я думаю.  Вже "сумна слава" серед студентів йде, що "не пройде шара". Вже, можливо, плагіату буде менше. Навчаться студенти будувати речення наукових робіт, викладати власні думки. Звичайно, науковому керівникові дипломної роботи, який не так досконало, як сучасний студент володіє Інтернет-технологіями, важко знайти запозичення без посилань. Тому нашою кафедрою ввели, окрім нормоконтролю, контроль на запозичення з Інтернету. Діє! Результат є!

Важка ця робота. Є ображені, у яких немає часу переробити, хоча б місцями слова поміняти в реченні, щоб існуючі програмні засоби не помічали плагіат. Чи вже й це окремі студенти не вміють робити? Твори, перекази не навчились писати? Давайте допоможемо! Разом викорінимо це явище. Піднімемо рівень випускників і майбутніх фахівців, управлінців, державних діячів не кількістю, а якістю. Можливо, так, як в Російській Федерації, де відраховують студентів за плагіат, щоб іншим не кортіло. І в Німеччині на одного міністра менше стало… Як приклад, пояснюю студентам, що їх майбутнє може бути пов'язане з посадами високого рівня, і інші, на замовлення чи з власної ініціативи, шукатимуть компромат на них. І знайдуть у тезах доповіді чи статтях. І що з кар'єрою?

Звичайно, такі дії кардинально ситуацію не змінять. Треба починати з себе. Формувати унікальні теми робіт, наприклад, "Експорт країнами Південно-Східної Азії продукції високотехнологічної сфери цінового діапазону від 100 до 200 доларів у період з 1995 по 1997 роки". І тоді на консультацію приходить студент і говорить викладачеві про те, що такої теми в Інтернеті немає... Звичайно, немає. Треба працювати, знайти і обробити матеріал. Можливо, студентові сподобається наукове дослідження за запропонованою темою. А обсяг реферату можна обмежити 2-3 сторінками, де тільки конкретика, розрахунки, таблиці, графіки…

І на завершення. Пропоную створити систему, яка позбавить нас ганебного явища не революційним, а еволюційним шляхом. Звичайно, розвиток Інтернету як інформаційної бази буде продовжуватися. Оперативний доступ до бібліотек, довідників надає студентові можливості отримувати знання. Варто еволюціонувати разом зі студентом, приймати студента з його інформаційно-комунікаційними можливостями такого, як він є. Слід використовувати пошуковий Інтернет-інструментарій задля спільної мети виховання висококваліфікованого фахівця, адаптувати завдання до цих можливостей з урахуванням потреб суспільства.

С.В.Войтко, доцент кафедри міжнародної економіки, к.е.н.

Від редакції. Зважаючи на важливість проблеми, запрошуємо читачів висловитися з приводу питань, які порушені в статті, зокрема, розповісти про свої методи боротьби з "копіпастом".

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій