22 жовтня 2010 року на базі Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” під керівництвом заступника міністра освіти і науки України Є.М.Суліми відбулося розширене засідання робочої підгрупи “Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери” Комітету з економічних реформ при Президентові України. На засіданні розглядалося питання передачі та комерціалізації технологій і об’єктів права інтелектуальної власності, створених за державні кошти.
Подаємо пропозиції нашого університету, підготовлені до зазначеного засідання.
Питання передачі і комерціалізації технологій та об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) уже не перший рік стоїть перед нашим суспільством. Актуальність цього питання пов’язана з тим, що ОПІВ є основою інноваційного розвитку провідних країн світу, а в Україні, за даними Держкомстату, в останні роки продовжується падіння показників інноваційної діяльності. Так, у 2009 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 12,8 % обстежених промислових підприємств, тоді як у 2008 р. – 13,0 %, у 2000 р. – питома вага інноваційно активних підприємств складала 18,0 %. Частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції у 2009 р. склала 4,8 відсотка проти 5,9 відсотка в 2008 р. Однією з причин такого стану є відсутність дієвих законодавчих актів та економічних стимулів для суб’єктів інноваційної діяльності в реалізації інноваційних проектів, технологій та об’єктів права інтелектуальної власності.
З урахуванням того, що 2011 рік оголошено в Україні роком інноваційно-інвестиційного розвитку, державі потрібно багато зробити в різних галузях, зокрема і у вирішенні питання передачі і комерціалізації інноваційної продукції.
Для покращення ситуації з передачею та комерціалізацією технологій, що створені за державні кошти, за прикладом США, Великобританії, Росії та інших провідних країн світу, потрібна підтримка державою університетів, наукових установ і винахідників, що створюють нові технічні рішення і отримують охоронні документи на ОПІВ. Така підтримка, на нашу думку, може полягати в наступному:
1. Законодавчо визнати право ВНЗ і наукових установ на об’єкти права інтелектуальної власності. Для прикладу, прийнятий у США ще в 1980 р. Акт Бай-Доула, дозволив залишати ОПІВ, що створені за рахунок коштів уряду країни або штатів, у власності університетів і спричинив стрімке зростання процесу трансферу технологій і росту малих підприємств.
У Росії в 2009 р. прийнято Закон Російської Федерації «О внесении изменений в отдельные законодательные акты РФ по вопросам создания бюджетными научными и образовательными учреждениями хозяйственных обществ в целях практического применения результатов интеллектуальной деятельности» (набув чинності 02.08.2009 р.), який дозволив університетам і науковим установам розпоряджатися своєю інтелектуальною власністю та створювати малі інноваційні підприємства. Тому і в Україні настав час надати державним університетам та інститутам НАН України право розпоряджатися своєю інтелектуальною власністю і вносити до статутних фондів господарських товариств вартість об’єктів інтелектуальної власності, створених за державні кошти.
На законодавчому рівні потрібно також визначити питання закріплення і використання ВНЗ технологій та ОПІВ, що захищені в кандидатських і докторських дисертаціях після закінчення аспірантури і докторантури (як це зроблено в Росії).
2. У процесі впровадження ОПІВ при виконанні господарських тем, що передбачають закупівлю обладнання або комплектуючих, науковці ВНЗ мають проблеми з проходженням тендерних процедур, які пов’язані з термінами (тривалістю) їх проведення, вартістю обладнання і вибором організацій-виробників необхідної технічної продукції.
Тому пропонуємо розробити постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до Постанови від 17.10.2008 р. № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», якою вилучити з переліку випадків, на які поширюється дія цього Положення, науково-технічні, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, що виконуються за рахунок господарських тем та бюджетних розробок, що пройшли конкурсний відбір на основі наукової та науково-технічної експертизи згідно з порядком проведення конкурсів наукових проектів.
3. З метою забезпечення необхідних умов для створення науковцями ВНЗ інноваційної продукції пропонується на державному рівні вирішити питання щодо зняття обмежень на обсяги витрат коштів, які зароблені університетами під час виконання госпдоговірної тематики та надання послуг (нині вони перераховуються до так званого спецфонду).
4. Законодавчо визначити пільгові умови для виконання інноваційних проектів, зокрема для покращення діяльності інноваційних структур, що створені на базі університетів та займаються впровадженням інноваційних технологій, пропонується внести ряд таких пропозицій до проекту Податкового кодексу України:
І. У розділі ІІІ “Податок на прибуток підприємств” статтю 154 доповнити пунктом 154.8. такого змісту:
“154.8. Звільняється від оподаткування прибуток суб’єктів господарської діяльності, одержаний упродовж визначеного спеціальним законодавством України строку реалізації інноваційних проектів, які зареєстровані у встановленому законодавством України порядку. Суми коштів, вивільнених у зв’язку із використанням податкової пільги, спрямовуються платником податку на здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності.
Порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України”.
ІІ. Передбачити зняття податку на додану вартість при закупівлі нового устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні та будуть використовуватися для реалізації інноваційних проектів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.
III. Для стимулювання власників підприємств займатися інноваційною діяльністю передбачити у Податковому кодексі України положення про те, що кошти з прибутку підприємства, які направляються на впровадження інновацій, не оподатковуються.
5. Вкрай необхідно створити в Україні реальну систему венчурного фінансування. Галузь венчурного інвестування розвинена за кордоном і зрозуміла для інвестора, який хоче увійти до економіки нашої держави. Для покращення ситуації з венчурним бізнесом в Україні на державному рівні потрібно вирішити наступні питання:
- надання дозволу для пенсійних фондів і страхових компаній на інвестування у венчурні фонди;
- розробки та введення в дію закону про малі венчурні підприємства і фонди, який би регулював їх функціонування та ринок венчурного капіталу;
- створення інфраструктури венчурного фінансування, до елементів якої можна зарахувати фондові біржі, інжинірингові фірми, бізнес-інкубатори, технопарки, наукові парки;
- пільгового оподаткування і кредитування інноваційної діяльності;
- стимулювання притоку приватних інвестицій у високотехнологічні венчурні фонди, бізнес-інкубатори шляхом доінвестування їх державою та передачі їм в управління відповідних об’єктів державної власності;
- розвитку кадрового та наукового потенціалу шляхом створення науково-освітньо-виробничих комплексів.
6. На сьогоднішній день прийнято Закон України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”, але він фактично не працює. Відсутні дієві механізми його впровадження. Необхідно ухвалити низку підзаконних актів.
7. Існує також проблема з постановки на бухгалтерський облік патентів та інших охоронних документів, створених за бюджетні кошти. Потрібно законодавчо визначити цей механізм і механізм здійснення контролю за його виконанням.
8. Адекватними заходами на рівні держави має бути стимульована підготовка фахівців з питань інноваційного менеджменту, здатних вирішувати практичні завдання з комерціалізації наукових розробок і технологій в сучасних ринкових умовах.