Володимир Григорович Сергєєв – видатний конструктор систем керування ракетної техніки, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державних премій, доктор технічних наук, академік Національної академії наук України. Під його керівництвом і за його безпосередньою участю були створені чотири покоління високоефективних систем керування бойових ракет-носіїв, космічних апаратів і ракетно-космічного комплексу "Буран". Головними конструкторами цих ракет і космічних апаратів були відомі сьогодні легендарні особистості: Сергій Павлович Корольов, Михайло Кузьмич Янгель, Володимир Миколайович Челомей, Володимир Федорович Уткін, Михайло Федорович Решетньов, Дмитро Олексійович Полухін, В'ячеслав Михайлович Ковтуненко. Власне і сам Володимир Григорович Сергєєв також уже став людиною-легендою в когорті творців ракетно-космічної техніки.
Володимир Сергєєв народився 5 березня 1914 р. у Москві в родині робітника. В 1930 р. закінчив 7 класів, потім – фабрично-заводське училище. У вересні 1934 р. вступив до Московського інституту інженерів зв'язку (нині – Московський технічний університет зв'язку й інформатики), який закінчив у серпні 1940 р. У вересні-листопаді 1939 р. проходив службу в Червоній Армії командиром взводу зв'язку.
Як військовий зв'язківець пройшов фронтовими дорогами Великої Вітчизняної війни, радянсько-японської війни 1945 року, а також службу в лавах Радянської Армії до 1947 року. За мужність та відвагу за роки війни нагороджений чотирма бойовими орденами.
У березні 1947 р. був демобілізований, у червні того ж року прийшов у НДІ-885 Міністерства промисловості засобів зв'язку, де працював на посадах молодшого наукового співробітника, старшого інженера, керівника групи, начальника лабораторії, заступника начальника відділу, начальника лабораторій. На всіх цих щаблях службового зростання він працював під керівництвом видатних учених і конструкторів систем керування – Миколи Олексійовича Пілюгіна та Михайла Сергійовича Рязанського. Володимир Григорович безпосередньо взяв участь у створенні спеціальних електронних приладів для ракет і перших штучних супутників Землі. Ось лише окремі штрихи до його творчого портрету та визнання досягнень.
У грудні 1957 р. Володимира Сергєєва було удостоєно звання лауреата Ленінської премії. В списку лауреатів його прізвище стояло поруч із Сергієм Павловичем Корольовим. Це свідчення його великого особистого внеску у створення перших систем керування ракетно-космічної техніки.
24 жовтня 1960 р. на космодромі Байконур трапилася трагедія – вибух міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) Р-16. Серед 74 осіб, що загинули, були головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення Митрофан Іванович Недєлін і головний конструктор системи керування ракети Борис Михайлович Конопльов. Продовжувати справу Бориса Конопльова було доручено Володимиру Сергєєву – він став головним конструктором КБ № 692 (що потім, у 1978 р., отримало назву НВО "Електроприлад"). На цій посаді В.Г. Сергєєв успішно пропрацював до 1986 р., забезпечивши здійснення низки відзначених державою проривних проектів ракетно-космічної галузі держави.
За видатні заслуги в технічному забезпеченні запуску першого у світі космічного корабля з людиною на борту 17 червня 1961 р. йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Модернізація системи керування та передача на озброєння МБР Р-16 у 1967 р. відзначені Державною премією СРСР. Система керування стратегічним ракетним комплексом другого покоління Р-36 із шахтним базуванням та система керування ракетним комплексом третього покоління СС-18 (що отримав назву "Сатана") забезпечували високу точність наведення на ціль, надійність, дистанційне перепрограмування системи, навіть в умовах польоту.
За видатні заслуги у створенні нової техніки В.Г. Сергєєву 12 серпня 1976 р. було повторно присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Більшості громадян України ім'я В.Г. Сергєєва ще мало відоме. Все зроблене ним мало гриф таємності. Як і те, що академік Володимир Григорович Сергєєв жив і працював у Харкові, де очолював суперзакрите конструкторське бюро, в якому працювало до 10 тисяч фахівців. Вони створювали ракети як бойову зброю і як засіб пізнання космосу, конструюючи для ракет одну із найважливіших їх складових – систему керування. Чверть століття Володимир Григорович Сергєєв був головним конструктором "технічних мізків" найгрізніших і найдосконаліших радянських ракет.
"Я призван делать оружие, а оно должно быть надежным", – саме так він визначив мету своєї діяльності. І саме так може звучати формула його успішної праці. Складовими цієї формули, без сумніву, є дуже висока відповідальність за результати діяльності багатьох колективів, які були ним інтегровані в роботу над унікальною зброєю, що створювалася вперше у світі. Складовою формули успіху академіка Сергєєва стала дуже висока вимогливість до себе і до всіх учасників творчого процесу, включаючи науковців, конструкторів, технологів, виробничників. Складовою формули успіху була також безкомпромісність у спілкуванні як з фахівцями, так і з керівництвом, коли мова йшла про забезпечення високої якості і надійності кінцевої продукції.
На схилі років Сергєєва несправедливо і боляче образили. Він керував усією розробкою, яка ось-ось мала завершитися, і мріяв запустити в небо керовану його системою керування могутню, двотисячотонну ракету комплексу "Енергія-Буран". Але успішні запуски спершу "Енергії", потім її разом із "Бураном" відбулися, на жаль, без нього. Наказом міністра загального машинобудування О. Бакланова 20 жовтня 1986 р. його було звільнено від обов'язків генерального директора і Головного конструктора НВО "Електроприлад". Це звільнення відбулося за відомим "добровільно-примусовим" принципом без належного урахування заслужених вищих нагород держави, 25 років, відданих без залишку побудованій ним по цеглинці унікальній ракетній фірмі. До останніх днів життя він працював науковим консультантом НВО "Електроприлад" (з 1992 р. – ВАТ "Хартрон").
У 1999 р. Володимир Григорович Сергєєв став Почесним громадянином Харкова. В будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. За чинним законодавством Радянського Союзу особі, двічі удостоєній почесного звання Героя, на його батьківщині мали встановити бюст. Але цього бюста Володимиру Сергєєву в Москві не було споруджено. І лише в незалежній Україні постановою Верховної Ради щодо відзначення 100-річчя з дня народження академіка НАН України Володимира Григоровича Сергєєва передбачено спорудження на його честь пам'ятника в місті Харкові.