Щоразу, звертаючись до теми рослин у парку КПІ, не перестаю дивуватися різноманіттю видів, представлених тут. Не треба їхати в знамениту Софіївку чи Олександрію, варто лишень підвести погляд на зелені крони, що привільно розкинулися над доріжками, і дізнатися історію місцевих та заморських красенів. Щоб переповісти друзям і знайомим (який ще навчальний заклад утопає в столітній рослинності?) та мати ще один привід потішитися, що належиш до чудової родини – КПІ.
Як його ім'я?
Повз цього широколистого велета з екзотичними плодами і чудернацьким стовбуром пробігали абсолютно всі абітурієнти та студенти університету. Неподалік приймальної комісії, біля 17-го корпусу, вже багато років спостерігає він людську метушню: несміливий трепет учорашніх школярів, радісний погляд абітурієнтів, безмежне щастя першокурсників, ділові будні студентів і співробітників, урочисту ходу випускників. Для свого виду він лише столітній підліток, адже має родичів віком по 2 тис. років. Найчастіше його називають "східним кленом" – за подібність листя, але у клена листочки 5-6 см, а в нього – 25 см. А ще кличуть "ґудзиковим деревом", мабуть, за схожість плодів-кульок на цей елемент одягу. У східних народів величають чинаром. Та найбільш відома назва – платан (від грецького "платос" – широкий). Стовбур дерева може сягати 5-6 м в діаметрі, а крона – до 40 метрів. Тож іще одне ім'я – тінисте дерево. З роками з корою платана відбувається те саме, що й зі шкірою змії: інтенсивний ріст в ширину змушує його "скидати покриття" великими брунатними пластинами, оголюючи молоді гірчично-зеленуваті шари. А скромна слов'янська душа за такий стриптиз прозвала дерево безсоромницею.
Слід в історії
А скільки історій та легенд розповідають про платан! Давні греки та перси вважали його найкрасивішим деревом Сходу і скрізь саджали. У Спарті платан вважали деревом Олени Прекрасної й заквітчували лотосом. Його також присвячували найпрекраснішим чоловікам – Аполлону, Діонісу, Гераклу. Оповідають, що під кроною платана давньогрецький філософ Сократ дискутував зі своїми учнями. За часів Римської імперії дерева "кочували" на північні завойовані землі, видозмінюючи місцеві ландшафти. Під платаном у XVIII ст. грузинський цар Іраклій ІІ прийняв доленосне рішення – звернутися до Російської імперії з проханням про захист і покровительство. До речі, у закоханих іспанців донині побутує романтична традиція: вимушено розлучаючись, вони розривають листок платана навпіл і зберігають свою половинку як запоруку зустрічі. Не обійшли дерево своєю увагою і ділові люди. Приміром, фахівцям добре відома Buttonwood Tree Agreement – "Угода платанового дерева" – угода 24 фондових брокерів, підписана 17 травня 1792 р. під платаном навпроти будинку 68 по Wall Street, яка стала початком створення найвпливовішої у світі фінансової установи – Нью-Йоркської фондової біржі.
Перекази та оповідки
Живуть платани дуже довго, найповажнішим дають власні імена. Найстаріше дерево, відоме нині, застало ще спорудження Великої Китайської стіни, але росте не в Піднебесній, а в Туреччині. 50-метровий стовбур має діаметр понад 13 м. Наче підпираючи блакитне туркменське небо, біля селища Фірюза росте тисячолітній платан "Сім братів": з одного могутнього стовбура, утвореного бугристими напливами деревини, виходить сім менших. За легендою, сімох братів, які боролися за свободу, поховала сестра й довго їх оплакувала. Тоді платани, які виросли на могилах, зійшлися разом, обнялися та так і зрослися, наперекір усім негараздам.
Наш сучасник
Платан не лише гарний, а й корисний: він швидко росте, крона очищує атмосферу, могутня коренева система укріплює грунт, дерево невибагливе, мало хворіє, дає красиву деревину для меблевого шпону й інших виробів, використовується в медицині. Чинар усе частіше висаджують у містах з прохолодним кліматом, дерево несе не лише естетичну насолоду, а й невловимий шлейф далекого минулого.