Шановні делегати Конференції трудового колективу, працівники та здобувачі вищої освіти університету, запрошені! Звичайно, усім нам хотілося б, щоби нинішня Конференція трудового колективу мала ознаки першого післявоєнного великого зібрання працівників та студентів університету.
Проте війна триває, щоденно збільшуючи список героїв-політехніків, яких ми разом вшановуємо і не маємо забувати. Помножується загальноукраїнське горе, а відносна безпека столичного регіону не повинна вводити в оману безпечності та відсторонення. Те, що ми можемо собі дозволити у роботі та побуті, є результатом важких буднів без свят і вихідних захисників та захисниць на фронті, бригад прикордонників та мобільних розрахунків сил ПВО й ПРО. І тільки наша з вами тотальна залученість у допомогу війську у різний спосіб, у багатьох доступних і посильних формах може наблизити таку очікувану Перемогу.
На сьогоднішній момент 84 працівники університету перебувають у складі підрозділів сил оборони України, у 2023 році 11 працівників були комісовані і повернулись до роботи в університеті, натомість 8 працівників були мобілізовані. 56 працівників університету отримали від Міністерства оборони шестимісячну бронь. Бронювання є нині вкрай складним, інколи занадто забюрократизованим процесом, і вимагає передусім впорядкованих військово-облікових документів працівників призовного віку. Дуже часто кваліфікація і фах викладачів без ступенів є настільки високою, що користь від їхньої участі в інженерних проектах університету оборонного характеру може в рази перевищувати доцільність потрапляння під загальну мобілізацію. Технологічна перевага з акцентом на розвиток та нарощування спроможностей української оборонної промисловості, про яку мав сміливість заявити Головком Валерій Залужний у виданні "Economist", вже стала аксіомою цієї війни, яку розуміють військові, визнають політики у всьому світі і яку маємо створювати ми – інженери.
Те, що робить університет, його структурні підрозділи, організації, команди та окремі працівники і студенти дійсно вражає. Якщо у 2022 році допомога війську була більш централізованою за рахунок трудового колективу та студентства, а також діяльності Благодійного фонду "Київський політехнік", то у 2023 році простежувалась децентралізована модель, яка не обмежувалась нашими закупівлями чи донатами у фонд. І цієї адресної допомоги, роботи з виготовлення необхідних війську конструкцій та експериментальних розробок стало у рази більше. Хто вміє створювати нові інженерні зразки – створювали, чий фах – фізичне та психологічне відновлення – реабілітували, хто володіє навичками домедичної допомоги – навчали колег і студентів, інші організовували культурні, спортивні, навчальні, просвітницькі заходи і збирали кошти КПІшникам на передовій. Більшість просто донатили до фондів "Повернись живим", Сергія Притули, "United 24" та до багатьох інших. Байдужих у КПІ немає. При цьому важливим залишається напрацювання загальноуніверситетської Стратегії, Візії, яка б посилювала креативні напрями, залучала кошти для пришвидшення створення прототипів, взаємодіяла з усіма можливими структурами, які вже успішно використовують інші передові українські розробки. Університет у цей найскладніший час свого існування і розвитку повинен відкинути усе зайве і деструктивне у внутрішній діяльності, спростити усі форми вертикальної та горизонтальної взаємодії, і, якщо хочете, – здійснити науково-освітню мобілізацію власних кадрів, здобувачів і ресурсів, аби кожен з нас зміг засвідчити реальну щоденну віддачу потребам оборони. Це домашнє завдання, яке ми зобов'язані виконати вчасно і якісно.
Євроінтеграційні процеси потребують від університетів, а особливо такого рівня як КПІ, розроблення національної ідеології та покрокового плану швидкої інтеграції в західну освітньо-наукову спільноту. Ми не повинні бути донорами людського капіталу, нам треба мотивувати і заохочувати молодь. КПІ має 125-річні традиції формування у цілих поколінь інженерів фундаментальних знань, унікальних навичок, носіями яких є ми з вами, а історичні та геополітичні реалії сьогодення мають підштовхнути до появи нових Сікорських та Корольових, Челомеїв та Люльєвих. Наша з вами задача не проґавити момент, бути гнучкими і винахідливими, використовувати можливості європейських, американських, японських, південнокорейських інституцій та корпорацій, щоб розвивати своє, КПІшне, українське.
Соціально-економічна складова університетського життя у воєнний час не була сприятливою. Секвестр освітнього бюджету в січні 2023 року, посеред навчального року, відмінусував 8,5 млн грн місячного фінансування університету. Це означало для нас скорочення 680 посад, з яких 184 науково-педагогічних і 105 навчально-допоміжних. Таке рішення вдарило по колективу КПІ і призвело до переведення викладацького та допоміжного складу багатьох кафедр на неповні ставки, скорочення вакансій тощо. Набір 2023 року загалом був вдалим і за бюджетною, і за контрактною формами за усіма рівнями освіти, і з 1 жовтня нам повернули 199 ставок науково-педагогічних працівників і додали до фонду оплати праці 13,6 млн грн з нарахуваннями на місяць. Проте це не дозволило суттєво наростити обсяги фінансування для повернення на повні ставки за окремими спеціальностями. На жаль, становище на ринку праці в останнє десятиріччя не сприяло набору охочих навчатися за наукоємними спеціальностями з посиленою математичною та природничою підготовкою, що потребує напрацювання асиметричних заходів як на внутрішньоуніверситетському рівні, так і виходу з пропозиціями щодо їхньої посиленої підтримки та стимулювання на міністерський і державний рівні. Як працювати з тими, хто обрав хімію, фізику, механіку, матеріалознавство, електроніку та комунікації, ми вже навчилися – відкрили купу гуртків, організували сотні конкурсів, олімпіад, хакатонів і челенджів, індивідуально підтягуємо та адаптуємо з базових дисциплін, відкриваємо спільні з галузевими лідерами лабораторії та багато чого іншого. Якими додатковими гарантіями та вигодами втримувати сталий абітурієнтський попит на спеціальності, які мають, напевно, найпотужніші наукові школи та багатомільйонні надходження від наукової й інноваційної діяльності – незрозуміло. Але й під лежачий камінь вода не потече, адже ми лідери технічної освіти в державі з найбільшими зв'язками в промисловості, IT, державному управлінні, а відтепер ще й у війську – це треба використовувати тотально і системно, не тільки просячи, а й пропонуючи та вимагаючи.
2024 рік розпочався з певного підвищення соціальних стандартів, зокрема зросла мінімальна заробітна плата з 1 січня, розмір посадового окладу першого тарифного розряду зріс на 10,4%, а відтак зросли і зарплати усіх категорій працівників університету. Відповідна постанова була схвалена Урядом 12 січня із запізненням. Опубліковано її також було невчасно, що має цілком виправдане пояснення затримкою рішень від європейських партнерів-донорів бюджетних освітянських витрат. Але термін її дії був унормований і нашим працівникам підвищення було нараховано в лютому, вже з урахуванням доплати за січень. З повною відповідальністю хочу розвіяти деякі чутки, які почали поширюватися в університеті з приводу подвійних окладів. Жодних офіційних розмов, пропозицій, дій або рішень з цього приводу на різних рівнях МОН або уряду немає. Кулуарні розмови з приводу подвійних окладів у КПІ та КНУ імені Тараса Шевченка точаться з моменту їхнього запровадження, тому не варто вірити черговим страшилкам і фейкам, є чинні нормативні акти та законні способи їх відстояти.
Традиційно викликають занепокоєння та побоювання законодавчі реформаторські ініціативи з "удосконалення" та "підвищення якості" вищої освіти України. Те, що в державі з поступовим погіршенням демографічної ситуації роздута кількість закладів вищої освіти – було очевидно і 10, і 20 років тому. А те, що країна, а від початку війни вже і країни-донори, не можуть дозволити фінансувати таку мережу, так само відомо. Незрозуміло, чому за стільки років не було напрацьовано дорожню карту укрупнення, модернізації, оптимізації – хай би як цей процес називати – а колективи були б поінформовані. Тоді б і ризики руйнування наукових шкіл при об'єднанні були б мінімізовані, й кадрова політика була б прогнозованою.
Черговим викликом може стати впровадження грантової системи здобуття вищої освіти для спеціальностей соціогуманітарного блоку, ІТ та деяких інших галузей знань. Найголовніші питання, яким чином встановлюватимуться граничні цифри зарахованих за грантами і на яку суму необхідно підняти вартість навчання, яка повинна бути не меншою, ніж витрачає держава на підготовку фахівців на відповідному рівні освіти в окремо взятому виші. Для КПІ ця вартість з 1 січня складає понад 59 тис. грн для бакалаврів та магістрів, а також 46 тис. грн для PhD денної форми навчання. Чи покриває максимальний грант ці рівні? Ні. Чи готові будуть здобувачі та їхні батьки сплачувати різницю за власний кошт, і чи не призведе це до заходів зі зниження заробітної плати викладачів і працівників? Ці запитання зовсім не риторичні, і, швидше за все, КПІ, як і уся вища школа в державі, буде вимушений надшвидко адаптуватись до цих змін, проводити відповідні розрахунки і розробляти заходи щодо фінансової привабливості здобуття освіти саме у нас. Простого демпінгування, до якого для окремих спеціальностей свого часу вдавалися і ми, буде замало.
Багатостраждальний Кодекс законів про працю, який, як пережиток радянщини, намагаються переписати понад 30 років. І якщо раніше цей процес то форсували, то гальмували в залежності від особистих потреб олігархів, то тепер причина у вигляді військового стану стала лише приводом, щоб "закрутити гайки" щодо прав працівників. Черговий варіант Кодексу викликав негативну реакцію не тільки загальнодержавних профспілок, але й неприємний подив у європейських інституціях. Адже євроатлантичний шлях передбачає широкі права найманих працівників і профспілкових організації, що їх представляють, а також всебічне залучення трудових колективів до управлінських процесів в установах та на підприємствах, значні свободи щодо соціальних пріоритетів, стандартів і контролю за їхнім дотриманням. Дуже хочеться вірити, що саме ці невідповідності призупинили просування нового законопроєкту у Верховній Раді.
Продовжилися зміни і в управлінні підрозділами університету. У 2023 році конкурс на заміщення посад завідувачів було проведено на 12 кафедрах університету, обрано 6 нових деканів факультетів/директорів інститутів.
Затверджені рішеннями минулої Конференцій трудового колективу комісії та ради виконували свої функції відповідно до чинного законодавства. У 2023 році відбулось 19 засідань Ради трудового колективу з житлових та соціально-побутових питань. На них було розглянуто 380 заяв щодо тимчасового розміщення працівників, випускників університету в гуртожитках. Зауважень та скарг на роботу Ради не надходило. До комісії з трудових спорів за 2023 рік звернень і заяв не надходило.
Адміністрування лікарняних листків в університеті здійснювалось протягом звітного року здебільшого за даними електронного реєстру. Проте були і поодинокі випадки паперових бланків внаслідок збоїв системи через хакерські атаки. У 2023 році 1192 (майже на 10% менше, ніж у 2022 році) застраховані особи оформили 4104 лікарняних листків (що на 10% більше за 2022 рік). Кількість днів непрацездатності, оплачених за рахунок Фонду оплати праці КПІ, становила 9077 (зросло на 11 %) за загальної кількості днів 30 520 (зростання на 4%). У зв'язку з вагітністю та пологами 26 працівницям університету були оформлені оплачувані відпустки. За рахунок коштів тепер уже Пенсійного фонду сплачено лише одну одноразову допомогу на поховання у розмірі 4 100 грн. З коштів Профкому у відповідності до п. 2.6.1 Колективного договору таких виплат було надано 126 працівникам на загальну суму 458 710 грн, що на 20% більше, ніж у 2022 році. У 2023 році було направлено 4 запити до медичних установ та 6 звернень до Пенсійного фонду щодо правильності видачі та продовження лікарняних, вирішення спірних питань тощо.
Слід нагадати, що вже третій рік поспіль колектив не отримує від університету жодної копійки фінансування, передбаченого 44 статтею Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Реалії такі, що це перестало бути обов'язком адміністрації університету і віднесене до її права, а право, як відомо, потребує доброї волі. Наведені статті витрат в інтересах працівників та студентів КПІ були забезпечені з власних надходжень, благодійних внесків та сприяння партнерів.
Питання оздоровлення працівників та членів їхніх родин дещо пожвавилось у 2023 році: відчутною була накопичена втома та застарілі хвороби. Санаторно-курортних путівок з 50%-им відшкодування було надано 31, а сума знижки становила 222 259 грн, путівок на оздоровлення в літній сезон було використано 24 з 20%-ою знижкою на загальну суму компенсації 70 950 грн. Санаторно-курортний відпочинок і оздоровлення влітку збережеться й у 2024 році на тих само умовах без обмеження кількості бажаючих. Університетські бази відпочинку в 2023 році не були функціональними, проте у 2024 році можливе повернення працівників та студентів на відпочинок в СОТ "Політехнік", принаймні підготовчі заходи для цього опрацьовуються.
На жаль, внаслідок ракетних обстрілів столичного регіону продовжилися руйнування помешкань працівників університету. Відповідно до рішення 2022 року ми продовжували частково компенсувати завдані збитки в залежності від ступеня пошкодження житла.
Дитячий відпочинок у 2023 році відбувся в дитячих таборах "Верховина" та "Карпатські зорі" для 26 дітей працівників, ще 47 дітей відвідали традиційний Літній табір від Варшавської Політехніки в містечку Грибув. У секціях та на тренувальних об'єктах ЦФВС "Політехнік" за умовами Колективного договору працівникам усіх категорій продовжують надаватись безоплатні послуги згідно з погодженим графіком. Дитячі секції з плавання та скелелазіння активно заучали дітей та онуків працівників університету, загалом відбулося майже 200 відвідувань на суму 65 тис. грн.
Продовжувалась фінансова підтримка різних категорій співробітників КПІ, у тому числі ветеранів війни та праці, членів сімей співробітників, які перебувають на фронті (10 осіб), постраждалих внаслідок військової агресії, та тих, у кого пошкоджене або зруйноване житло (10 осіб), а також працівників, які потребують складного і високовартісного лікування тощо. У 2023 році було надано грошової допомоги 2357 працівникам-членам профспілки (на 16% більше в порівнянні з минулим роком) на суму понад 6 млн 800 тис. грн, що склало майже 65% від загальної суми профспілкових внесків. Також у 2023 році було надано кредитів працівникам на суму 90 тис. грн.
Цьогорічна конференція є найбільш повноцінною з 2019 року, як за загальною нормою представництва, так і за відсотковою кількістю обраних делегатів з підтвердженими повноваженнями. При цьому хочу відзначити роботу Студентської ради університету та її Виборчої комісії у створенні умов та забезпеченні обрання делегатів від студентів. Цього року з 26 конференцій та зборів трудових колективів на факультетах, у навчально-наукових інститутах та великих підрозділах очно відбулось 21, онлайн 3 та в змішаному форматі 2 заходи.
Вимоги Закону України "Про вищу освіту", Статуту та Колективного договору КПІ були дотримані, усі звіти керівників і голів профспілкових бюро на усіх рівнях успішні, а Колективні договори підрозділів пролонговані на один рік.
Профспілковий комітет і нарада представників делегатів факультетів/навчально-наукових інститутів/підрозділів вважають роботу ректора за звітний період задовільною, Колективний договір в цілому виконаним і рекомендують Конференції трудового колективу університету продовжити термін його дії ще на один рік.
На засіданні Вченої Ради університету в жовтні 2023 року видатний професор університету Юрій Францевич Зіньковський, який волею долі та за покликом професії працював у різних куточках колишньої радянської імперії, багатозначно висловився щодо КПІ: "Коней на переправі не міняють". Як і будь-яка інша, ця думка має право бути, і цілком можливо, що загалом для університету так було б і краще. Але, з іншого боку, Юрій Францевич засвідчив, що наша Альма матер все ще стоїть на переправі. Підказку щодо подолання цієї переправи, на жаль, дає нам війна. Для максимальної ефективності цього процесу було б добре скористатись простими принципами, які дозволять розвинути потенціал університету і стати поштовхом для нової стратегії в українській освіті і науці – Стратегії Переможців.
Перший принцип полягає у визначенні свого реального місця в колективі, в суспільстві, в економіці, у створенні та просуванні інновацій як старту для подальшого розвитку. І чим тверезіше і об'єктивніше це буде здійснено, тим правильнішими будуть подальші кроки, план дій і стратегія зростання. Не можна бути новатором, вчергове винаходячи велосипед.
Другий принцип має на меті звуження напрямів наукового та освітнього потенціалу для першочергового і форсованого розвитку найбільш перспективних і необхідних в цей історичний момент галузей. Не можна встигнути скрізь, не можна охопити неохоплюване, слід бути масштабним і глибоким у своїй галузі, у своїй темі. Це так само стосується і різноманітних рейтингів. Бо коли університет у рейтингах падає – ми про це мовчимо, коли рейтинг декілька років не зростає – ми говоримо, що нам вдалося стабілізувати ситуацію. Але непоодинокими є і випадки, коли ми тримаємо першість у рейтингах без ваги та репутації.
Третій принцип спрямовано на погляд навколо себе і усвідомлення, що ти не є найрозумнішим, найталановитішим і найдосвідченішим. Поруч є люди з набагато вищими професійними і людським якостями, які роблять більше і краще за тебе. Твоя задача прийняти це і не боятися попросити допомоги або простягнути руку допомоги. Ми готуємо найкращих молодих фахівців в Україні, і потрібно показувати гідний приклад командної та конструктивної роботи.
Четвертий вимагає сміливості. Сміливості, спорідненої з духом захисників на передовій, сміливості мати свою думку, сміливості не боятися правди, сміливості вчасно визнавати свої помилки і вміти їх виправляти, сміливості бути самим собою.
На нашу думку, зазначені принципи цілковито підходять як для особистості, так і для інституції.
Підсумовуючи, зазначу: поточна ситуація з мобілізацією, події на фронті, внутрішня і зовнішня міграція, специфічні запити оборонно-промислового комплексу приводять до висновку, що основною рушійною силою дотримання цих принципів і запровадження змін будуть жінки.
Ну і, насамкінець, декілька слів про вибори ректора університету. Переконаний, що колектив хоче бачити виборчий процес прозорим, демократичним, вільним і доброчесним, без тиску та бруду, заготованих провокацій проти будь-кого з кандидатів. Ми обиратимемо не людину, а носія цінностей, світогляду та переконань. Ми знаємо і пам'ятаємо минуле КПІ, бачимо і відчуваємо його сьогодення, а 11 червня 2024 року, коли залишимось в кабінці для таємного голосування віч-на-віч з виборчим бюлетенем, – ми разом з Вами обиратимемо майбутнє КПІ. То ж усім вдалого вибору!
Слава КПІ! Слава Збройним Силам! Слава Україні!
Напередодні великої конференції відбулись конференції на факультетах, навчально-наукових інститутах та у великих підрозділах. Декани, директори та голови профспілкових бюро звітували звітували на них про подовження колективних договорів, а також обирали або поновлювали делегатів на загальноуніверситетську конференцію.
На щорічному заході зберуться делегати з усіх підрозділів, факультетів та інститутів Київської політехніки, щоб підбити перші підсумки та перспективні завдання розвитку нашого університету.
Серед питань порядку денного: звіт ректора, голови профкому та голови профкому студентів КПІ про роботу університету й виконання колективного договору, а також розгляд механізмів подовження чинного колективного договору ще на один рік.
📋️️️️️ Ознайомитися з текстом доповіді ректора Михайла Згуровського на конференції можна за посиланням.
Конференція трудового колективу КПІ відбудеться 11 квітня о 15:00 у ЦКМ.