24 жовтня о 12 год. 20 хв. зупинилось серце Валентина Григоровича Лозовика – доцента кафедри математичної фізики ФМФ, високообдарованого науковця, педагога й просвітянського діяча.
Народився Валентин Григорович 10 листопада 1923 р. у Києві в родині інтелігентів (батько в 30-ті роки був професором стародавньої історії в Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, мати – медичний працівник). У червні 1941 р. на відмінно закінчив середню школу, а в липні пішов добровольцем до армії. Пройшов він усю війну, був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та чотирма медалями.
Після війни В.Г.Лозовик поступив на механіко-математичний факультет КДУ, який закінчив у 1952 р. Працював в Інституті металофізики АН УРСР. А з 1953 року все його життя та робота були пов’язані з КПІ. Викладав основні та спеціальні курси вищої математики на радіотехнічному, механіко-машинобудівному, електроакустичному та інших факультетах.
Наукові інтереси Валентина Григоровича стосувалися проблем дифузії в металах та сплавах, теорій спеціальних класів аналітичних функцій (кандидатська дисертація – 1964 р.), математичних проблем локації в повітрі та океані, гіроскопії та захисту від шумів і вібрації. Пізніше він активно займався нелінійними задачами акустики, проблемами математичної біології, математичної фізики та іншими суміжними ділянками прикладної математики. Він – автор близько 100 наукових та науково-методичних праць.
Валентин Григорович – непересічно талановитий Педагог. Високий професіоналізм, ерудиція, унікальна працьовитість, глибока культура, розмаїття духовних інтересів, незмінна привітність, задушевність, велика мудрість, багатий досвід – все це викликало повагу, подив, захоплення у його колег і студентів.
Наукові ідеї Валентина Григоровича, якими він щедро ділився, лягли в основу не однієї наукової дисертації…
Валентин Григорович постійно давав нам усім уроки добра й любові, служіння красі та справедливості. Він і сам невпинно сходив на вершину людського духу, і своїм життєвим прикладом був наче дороговказом для всіх!
Світла пам’ять про Валентина Григоровича – чудову Людину, обдарованого Педагога, невтомного трудівника на ниві науки й освіти України завжди житиме в серцях колег, численних студентів, усіх, хто з ним спілкувався.