Упродовж усіх років Великої Вітчизняної війни відбувалося небачене змагання сили розуму і талантів учених та конструкторів – творців озброєння воюючих сторін. Німеччина тричі міняла конструкції своїх танків. Начальник Генерального штабу, перший заступник міністра оборони, Маршал Радянського Союзу Матвій Захаров вітчизняні розробки танків охарактеризував так: "Танк Т-34 явился результатом упорного труда талантливой группы конструкторов во главе с М.И. Кошкиным, КВ – конструкторской группы во главе с Ж.Я. Котиным. Немецкая техническая мысль не только не сумела создать ничего подобного советским танкам: ей оказалось не по силам воспроизвести хотя бы приближенную их копию".
Жозеф Якович Котін – Герой Соціалістичної Праці, чотириразовий лауреат Сталінських (Державних) премій СРСР, генерал-полковник-інженер, доктор технічних наук, відзначений низкою державних нагород Радянського Союзу за видатні конструкторські розробки військової та цивільної техніки.
Жозеф Котін народився 26 лютого 1908 року в Україні, у місті Павлограді Дніпропетровської області в сім'ї робітника. Його назвали іменем дідуся мами, Софії Станіславівни, який був за походженням із поляків і давно поселився на березі річки Вовчої на околиці Павлограда. Батько майбутнього конструктора, Яків Антонович, обслуговував парові млини. Саме завдяки батьковій роботі Жозеф уперше познайомився з технікою та її можливостями. Заробіток дав батькові змогу навчати всіх п'ятьох дітей. Буремні двадцяті роки в історії країни вплинули на долю кожної окремої родини. Війна, голод, безробіття... В пошуках кращих умов для життя родина Котіних переїздить до Харкова, де 1923 року Жозеф влаштувався підручним слюсаря на заводі "Труд". Тут уперше втілився технічний талант Котіна в удосконаленні лещат, на які він отримав патент. У 1927 році закінчив робітничий факультет. За бажанням батьків Жозеф вступив до медичного інституту, проте його захопленням була техніка, і він перевівся на механічний факультет Харківського технологічного інституту.
Становлення творчої особистості
Ще в роки громадянської війни Харків став центром відновлення танків, які опинилися в країні як трофеї. Символом професійної праці харків'ян, які повертали танки до дії і передавали їх до Червоної Армії, став споруджений у 1921 році в Харкові танк-пам'ятник. Тож, можливо, оглядаючи цей танк-пам'ятник, Жозеф ще в двадцяті роки задумав сконструювати свою бойову машину.
Оволодіння науками студенту Котіну давалося легко, і його як відмінника в серпні 1929 року відрядили для продовження навчання до Ленінграда, у Військово-технічну академію імені Ф.Е. Дзержинського.
Початок 30-х років – це час, коли в Радянському Союзі всерйоз зайнялись переозброєнням армії. Модернізувались старі зразки техніки та озброєння, молоді інженери переймали досвід небагатьох фахівців, що залишились, пробували себе в удосконаленні закордонної техніки, набуваючи безцінного досвіду.
Жозеф Котін так згадував про навчання в академії: "У академии был богатый танковый парк зарубежных машин разнообразных типов и назначения. Надо сказать, что отражали они не только уровень конструкторской мысли и технологии производства различных стран, но и самые противоречивые военные концепции". Тому академія стала науковим центром з розроблення, проектування і виробництва бронетанкової техніки.
Навчаючись в академії, майбутній конструктор із захопленням слухав лекції з історії танків та іншої бронетанкової техніки, творчо опрацьовував навчальний матеріал. Його конспекти лекцій ще довго слугували йому як довідкові при напрацюванні та захисті майбутніх власних ідей і нових технічних рішень.
Дипломний проект Жозеф Котін захищав двічі. Вперше – як і належить, а вдруге – перед начальником озброєнь Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА) М.М. Тухачевським. Михайла Миколайовича як одного з ідеологів переозброєння армії, її моторизації зацікавили кращі роботи випускників академії. Після захисту дипломного проекту, присвяченого розробці колісно-гусеничного танка на базі вантажного автомобіля АМО-3, Котіна залишили в академії військовим інженером-конструктором науково-дослідного сектору. З власної ініціативи Котін почав удосконалювати різні вузли та агрегати військових машин. Розробив кулеметну установку на базі мотоцикла. Пізніше він створив і очолив проектно-конструкторський відділ. Співробітники відділу залучались до різних, у тому числі експериментальних, робіт, брали участь у доопрацюванні важкого п'ятибаштового танка Т-35, займались проблемою десантування танків Т-37, що плавають. На цих роботах проявився організаторський талант Котіна, і його призначили начальником конструкторського бюро науково-дослідного відділу Військової академії механізації і моторизації РСЧА. Про цей період діяльності пізніше згадував генерал-лейтенант Володимир Кашуба: "Помнится, на первых порах его работы в качестве начальника конструкторского отдела академии он задумал организовать экспериментальную макетно-модельную мастерскую. Ему было в этом отказано. Он настаивал и снова получил отказ, и только на десятый раз его просьбу удовлетворили. Нам, его товарищам, казалось даже, что, встречая препятствия, он становился втрое упорнее".
Головний конструктор танків
У травні 1937 року молодого інженера призначено головним конструктором СКБ-2 Кіровського заводу. Це призначення було не лише визнанням організаторського та інженерного таланту, а в ті роки ще й складним випробуванням, адже попереднього головного конструктора та директора заводу арештували. Завдання для заводчан та конструкторів було нелегким: необхідно було розробити танк з посиленим броньовим захистом, як у ті часи говорили – "товстобронний". Першою роботою Котіна стало вдосконалення танка Т-28, що виготовлявся на підприємстві. Внесені в конструкцію зміни дали можливість поліпшити технологію виготовлення та підвищити надійність танка.
З 1938 року в СКБ-2 згідно із замовленням військових приступили до розроблення нового багатобаштового танка прориву СМК (Сергій Миронович Кіров). Робота була складною не лише з інженерної точки зору. В той час панувала концепція танків прориву як багатобаштових машин із високою вогневою потужністю, увага ж маневру таких машин не приділялась. Проте низка конструкторів уже висловлювали ідею про створення однобаштового танка з потужним бронюванням. Про це йшла мова на спільному засіданні Комітету оборони і Політбюро ЦК ВКП(б). На цьому засіданні Ж. Котін доповів про основні тактико-технологічні характеристики майбутньої машини, не приховуючи своїх сумнівів у доцільності створення трибаштового танка. Після обговорення проекту, як згадував сам Ж. Котін, Й. Сталін підійшов до дерев'яного макета танка СМК і запитав: "Товарищ Котин, зачем на танке три башни? – Это заказ автобронетанкового управления. Мощное вооружение: одна пушка 76 мм и две по 45 мм – ответил главный конструктор. Сталин подошел к макету, снял с него заднюю башню с 45 мм пушкой и спросил главного конструктора. – Сколько я снял? – Три тонны – ответил Котин. – Усильте за их счет броневую защиту – сказал Сталин. – Надо ориентироваться на утолщение брони и усиление защиты экипажа".
Так було вирішено проблему, яка турбувала кіровців. Але ніхто не скасував попереднього завдання уряду. Тому конструктори змушені були розробляти дві машини: багатобаштовий СМК і однобаштовий КВ (Клим Ворошилов). До розроблення останнього приступили в лютому 1939 року, і вже в серпні були виготовлені перші зразки танків. У цій роботі Котін засвідчив свій неабиякий політичний талант. Назва танка – Сергій Миронович Кіров – була не випадковою. В 1934 році завод "Червоний Путіловець" було перейменовано на "Кіровський", а цей танк був першою розробкою конструкторів заводу. Клим Ворошилов підтверджує лише те, що Котін хотів догодити маршалу. В історії відомі подібні випадки – танк Черчілль і т.п. У разі провалу танка з такою назвою головний конструктор сильно ризикував… Після проведених випробувань важкий танк КВ 19 грудня 1939 року було прийнято на озброєння РСЧА. Розпочалося його серійне виробництво. Експериментальні зразки СМК та КВ було вирішено випробувати на прориві лінії Маннергейма в ході радянсько-фінської війни. Бої розкрили кращі якості танка КВ поряд з незадіяним потенціалом. Захист танка виявився надійним, а озброєння – недостатнім для знищення укріплень. Тому на початку 1940 року розроблено проект установки 152-міліметрової гаубиці М-10 у башті збільшеного розміру – танк КВ-2. Чотири зразки машин випробувано в заключних боях війни. Впродовж 1940–1941 років в СКБ розроблялись різні модифікації танків КВ, а також проводились роботи з поліпшення технології виготовлення танків, зокрема відпрацьовувалось виготовлення литих башт. Загалом у передвоєнні роки формуються конструкторський талант Котіна, його стиль адміністратора та організатора. Польові випробування техніки дають Котіну незамінний досвід. Головний конструктор танків Леонід Карцев пізніше згадував, порівнюючи двох видатних конструкторів танків: "Морозова я никогда не видел в военной форме, а Котина – в гражданской. Морозов на моей памяти ни разу не был на полигонных и войсковых испытаниях опытных образцов, Котин – всегда. Он много заботился о быте конструкторов, но и много от них требовал".
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, було створено наркомат танкової промисловості. Заступником наркома цього відомства призначили Ж.Я. Котіна. Необхідно було налагодити масове виробництво танків, адже з перших днів війни фронт потребував їх у дуже великій кількості. Кіровський завод цілодобово продовжував випуск танків, які йшли в бій безпосередньо із цехів заводу. Зокрема, якщо впродовж першого півріччя 1941 р. Кіровський завод випустив 393 танки КВ, то за три перші воєнні місяці з цехів заводу вийшло 492 танки. У вересні 1941 року за видатні заслуги в організації серійного виробництва танків Ж.Я. Котін разом із директором заводу І.М. Зальцманом стали першими серед танкобудівників Героями Соціалістичної Праці.
Восени цього ж року Кіровський завод було евакуйовано на Урал, де в глибокому тилу було створено виробничий танкобудівний гігант, що отримав робочу назву Танкоград, а офіційну – Челябінський Кіровський завод (ЧКЗ). Налагодженням випуску танків на Уралі в ранзі головного конструктора наркомату і заступника наркома танкової промисловості займався Жозеф Якович Котін. Танкоградом вирішувалися проблеми збільшення випуску важких танків типу КВ, також вживалися заходи зі спрощення конструкції та підвищення технологічності танків і їх функціональних можливостей. Уже в 1942 році були виготовлені нові зразки танків з установкою кількох гармат (КВ-7), вогнеметів (КВ-8), гаубиць калібру 122 мм (КВ-9). Наприкінці 1942 року розпочато проектування перспективного важкого танка ІС (Йосип Сталін). Були спроектовані та освоєні у виробництві також самохідні установки (СУ) із гаубицями 122 мм, а потім 152-міліметровою потужною гарматою. СУ-152 стала зброєю, яка знищувала німецькі танки "Тигр", "Пантера" та САУ "Фердинанд", що сприяло успіху відомих танкових боїв на Курській дузі в 1943 році. Творці цієї потужної вітчизняної зброї були відзначені в 1943 році Сталінською премією.
Упродовж 1943–1944 років під керівництвом Ж. Котіна розроблено і освоєно у виробництві важкі танки типу КВ-ІС та ІС. Танк ІС-2 зі 122-міліметровою гарматою Д-25Т став найпотужнішим танком Другої світової війни.
До часу переможного закінчення Великої Вітчизняної війни на рахунку конструкторського колективу, керованого Жозефом Яковичем Котіним, значилося понад 50 створених бойових машин. 13 типів важких танків і артсамоходів, розроблених у роки війни, були освоєні у виробництві. Є заслуга Ж. Котіна й у тому, що впродовж війни на ЧКЗ виготовлено понад 18 тисяч танків і САУ.
26 січня 1946 року конструкторам, у тому числі Котіну, за розробку нового зразка важкого танка присуджено Сталінську премію. У повоєнні роки Котін повернувся до Ленінграда, де керував розробленням низки танків і САУ.
Ж. Котін завжди був прихильником нових рішень у танкобудуванні. Намагався наповнити конструкцію танка новими вузлами, системами. Цей підхід часто провокував закиди в ненадійності машин чи вузлів, проте найчастіше ці недоліки знімались доопрацюванням технології виробництва та більш глибоким ознайомленням користувачів із машинами. Жозеф Якович мав важливий дар – вміння знайти та змусити працювати над вирішенням завдання рядового конструктора. У своїй роботі він часто відвідував виробничі цехи, де слухав поради рядових робітників чи інженерів, і, вбачаючи в них раціональне зерно, вольовим рішенням втілював ідеї. Прагнення до створення нового проходить червоною ниткою через усе життя конструктора. Свого часу це було введення планетарного механізму, пучкових торсіонів і т.п. А в останні роки діяльності Котіна як конструктора – концепція встановлення на танк газотурбінного двигуна як силової установки.
Творець мирної техніки
У Радянському Союзі існував порядок, за якого оборонні підприємства мали випускати також і вироби цивільного призначення. Тож логічно, що вже після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни колектив Кіровського заводу, його головний конструктор Ж.Я. Котін отримали в 1947 році наказ міністра транспортного машинобудування В.А. Малишева виготовити робочий проект і дослідні зразки трелювального трактора, конче необхідного для лісової промисловості, яка мала забезпечити лісоматеріалами відновлювальні роботи повоєнного господарства країни. Трелювальник було створено менш ніж за рік після отримання завдання. Можна було тільки дивуватися, як Жозефу Котіну, військовому спеціалісту, вдалося глибоко осягти суто мирну справу, зрозуміти специфіку машинної обробки лісу і сформулювати технічні вимоги до машини, нової навіть для самих лісозаготівників. За цей трудовий подвиг 2 червня 1948 року Жозефа Котіна було в четвертий раз нагороджено Державною премією.
У 1957 році кіровці отримали нове замовлення – виготовити партію всюдиходів для радянської антарктичної експедиції. Ініціювали це замовлення відомі дослідники Арктики на чолі з Михайлом Сомовим, який у розмові з Ж.Я. Котіним, розповівши про перспективи, що відкриваються перед дослідниками далекого континенту, захопив головного конструктора ідеєю створення рухомої всюдихідної лабораторії для полярників. Для такої техніки був потрібен метал, здатний витримувати надзвичайно низькі температури, ходова частина всюдихода мала забезпечувати безперешкодний рух як по снігу, так і по льоду. Антарктичний всюдихід отримав назву "Пінгвін", був створений за рекордно короткий час і понад звичайних планових завдань, успішно пройшов заводські та полігонні випробування. Сім всюдиходів були доставлені в Антарктиду дизель-електроходом "Обь". Вони дійшли своїм ходом до полюса недоступності на три дні раніше за своїх американських колег.
У серпні 1961 року Кіровський завод отримав чергове завдання – створити новий потужний трактор – універсальний тягач, на якому можна було б і вантажі перевозити, і орати, і сіяти. Групою конструкторів заводу було запропоновано низку нових технічних рішень, ескізний проект розробки було схвалено в листопаді 1961 р., технічний проект – у січні 1962 року. В липні того ж року новий степовий богатир – трактор "Кіровець" – здійснив свій перший пробіг. І все це за строк менше одного року. Перший серійний трактор "Кіровець" (К-700) зійшов з головного конвеєра заводу 14 вересня 1964 року. Цей трактор став найпотужнішим у СРСР колісним трактором загального призначення. За високі конструктивні та експлуатаційні якості трактору К-700 присудили золоту медаль на виставці сільськогосподарських машин у Німецькій Демократичній Республіці, а головний конструктор кіровського заводу Ж.Я. Котін був нагороджений третім орденом Трудового Червоного Прапора. Трактор К-700 пережив кілька модернізацій, удосконалень, оновлення зовнішнього вигляду і сьогодні є трендом Кіровського заводу в Санкт-Петербурзі.
Розробки для транспортування ракетно-ядерної техніки
У 1953 році в Радянському Союзі було створено нове Міністерство середнього машинобудування, яке очолив В'ячеслав Малишев, колишній нарком танкової промисловості, міністр важкого машинобудування. Спільні справи В. Малишева і Ж. Котіна, їхня дружба в попередні роки були підґрунтям такого звернення: "Жозеф, всю жизнь ты занимался танками, но эпоха танков миновала, оборона страны легла на плечи атомщиков и ракетчиков. Почему ты такой упрямый, почему не хочешь заняться новым делом?"
І Жозеф Котін пристав на ці пропозиції, тим більше що мав прекрасні особисті стосунки з такими легендарними творцями ракетно-космічної галузі, як Сергій Корольов і Михайло Янгель. Надзвичайно засекречений основоположник практичної космонавтики С.П. Корольов спеціально приїхав 10 березня 1958 року в Ленінград до Жозефа Котіна привітати його з 50-річним ювілеєм. "Наш первый спутник выведен в космос ракетой Р-7, к которой Вы, Жозеф Яковлевич, имеете непосредственное отношение. Работая в составе комиссии, которая проводила научную экспертизу эскизного проекта ракеты Р-7, Вы были одним из первых, кто дал "добро" нашей разработке", – сказав С.П. Корольов. Під науковим керівництвом С.П. Корольова, за участю Кіровського заводу були розроблені перші в країні рухомі ґрунтові комплекси з ракетним озброєнням. На базі дослідних танків конструкції Ж. Котіна створювалися самохідні установки та агрегати для ракет різного призначення – стратегічного, оперативно-тактичного і тактичного.
Пізніше була співпраця з Михайлом Кузьмичем Янгелем. Один із працівників КБ М.К. Янгеля, заслужений винахідник України Володимир Федоров згадує: "Мы приехали на Кировский завод, чтобы согласовать документацию на транспортную тележку под "лунную ракету" Янгеля. Встретились с главным конструктором Кировского завода Жозефом Котиным. Документацию согласовали быстро, а Котин говорит: – Ну, что это за работа для нашего КБ – тележку делать? Вот если бы у вас была ракета тонн на тридцать, мы бы сделали подвижную ракетную установку. – Я сказал, что такая ракета у нас есть. – Передайте Михаилу Кузьмичу, что я хотел бы работать с ним над этой темой".
Спільною працею колективів, очолюваних М. Янгелем і Ж. Котіним, було створено перший у світі рухомий ракетний комплекс РТ-20П з міжконтинентальною ракетою 8К99. Символічно, що цей комплекс складали в Павлограді – рідному місті Жозефа Котіна. Цей ґрунтовий ракетний комплекс у 1967 році було показано на військовому параді в Москві. Унікальна самохідка Ж. Котіна цього комплексу була останньою розробкою головного конструктора Кіровського заводу. 1968 року генерал-полковника інженерно-технічної служби Ж. Котіна було призначено заступником міністра оборонної промисловості СРСР.
Вшанування пам'яті
У місті на Неві, в якому минула найбільша частина життя Ж. Котіна, з великою шаною зберігають пам'ять про видатного конструктора. В Кіровському районі одну з нових вулиць названо його ім'ям. Ім'я Ж.Я. Котіна носить машинобудівний технікум. На території виробничого об'єднання "Кіровський завод" відкрито пам'ятник головному конструктору. На п'єдесталі, що нагадує форму танкової башти, зображені два знамениті котінські танки – KB та ІС. Бронзовими літерами сяють слова: "Герою Социалистического Труда главному конструктору Жозефу Яковлевичу Котину в ознаменование трудовых подвигов по созданию бронетанковой техники в годы Великой Отечественной войны".
У Челябінську на будинку, де жив конструктор, встановлено меморіальну дошку його імені, а також одна із вулиць носить ім'я Ж. Котіна.
Пам'ять про видатного конструктора дбайливо зберігають його земляки-павлоградці. Матеріали про життя і діяльність Ж.Я. Котіна широко представлені в музеї міста Павлограда, в залах бойової слави місцевих шкіл. У 1986 р. альпіністи Дніпропетровська здійснили сходження на безіменний пік у районі хребта Туркестану на Тянь-Шані і назвали підкорену ними вершину, що має висоту 4820 метрів, "Пік Котіна". У 1987 році у Павлограді на пам'ять про видатного конструктора на п'єдесталі встановлено один із його важких танків – ІС-3.
