У наших загазованих мегаполісах усе частіше з’являються вкраплення вічнозелених насаджень. Найпривабливіші з них – із родини ялівців, що вирізняються розмаїттям форм і видів, але з незмінною властивістю очищати повітря. За добу 1 га ялівцю випаровує до 30 кг фітонцидів, що згубно діють на хвороботворні організми. Є такий гейзер здоров’я і в парку КПІ.
Ялівець у КПІ
Праворуч від входу в перший корпус красується вічнозелена група рослин. Красень із закрученою кроною – ялівець пірамідальний. Це рослина довгожитель. Приміром, у ялівцевому гаю Нового Світу в Криму деревам по 500-700 років. У «нашого» вік не надто поважний, хоча вимахав до другого поверху. Але снігові шапки останніми роками розкуйовдили його крону і став він трохи розлапистим. Та все одно гарний.
За однією з версій назва ялівцю походить від праслов’янського alov‘c‘ (яловий, безплідний), за іншою – від кельтського ieneprus – колючий. Належить до родини кипарисових. Налічує близько 70 видів, з них в Україні представлено 9. Він невибагливий до ґрунтів, витривалий, але вимогливий до освітлення. Під ялівцем ніколи немає підрослих рослин, лише малюки. У перші роки життя молодняку потрібна тінь і її створює материнська крона. Та з ростом деревця потребують більше світла, його відсутність пригнічує рослину. Тож як не сумно, вони гинуть. У ялівця, як і в сосни, стрижневий корінь. Якщо його перерубати, він не ростиме вглиб і рослина зачахне.
Перекази
У багатьох народів ялівець – символ подолання смерті та вічного життя. Ялівцева деревина не гниє і з часом набуває особливої міцності, тож знатних осіб ховали в дорогих саркофагах з ялівцю. У Давній Греції та Римі ялівець вважався засобом проти змій. У міфі про аргонавтів розповідається, як Медея і Ясон ялівцем приспали жахливого змія, який охороняв золоте руно. На Русі вірили, що насіння ялівцю, якщо його носити з собою, захистить від укусів плазунів.
Було помічено, що молоко в посудині з ялівцю навіть у спекотний літній день не прокисає, а в запарених ялівцем бочках довго не псуються засолені овочі. Також здавалися дивними і нев’януча зелень ялівцю, і його особливий бальзамічний запах і число три, якому відповідають частини рослини (хвоя зібрана по три, три лусочки у жіночих колосків, три насінини в шишкоягодах). Усе це породжувало віру в надприродну силу та багато забобонів і звичаїв, пов’язаних із ялівцем. До сьогодні в оселях зберігають освячені гілки ялівцю, вважаючи це захистом від хвороб та негараздів.
Застосування
Про широке застосування ялівцю на Русі говорить так звана ягідна повинність, що існувала в XVII столітті. Ягоди у великій кількості везли до Москви в Аптекарський приказ, де з них добували ялівцеву олію і гнали ялівцевий спирт. Лікарі в ялівцевій олії зберігали хірургічні нитки, обробляли нею порізи, рани тощо.
Наукові дослідження підтвердили, що за бактерицидними властивостями ефірна олія ялівцю не має собі рівних і що жодне дерево не виділяє стільки фітонцидів, скільки ялівець. Ягоди ялівцю сині з сизим нальотом. Вони дуже ароматні і теж мають бактерицидні властивості. Широко застосовуються в медицині, зокрема в гомеопатії.
Господині використовують ягоди при консервуванні, чоловіки – для настоянок. Ягоди ялівцю входять до складу багатьох прянощів. А сухі плоди, зібрані в Криму, стануть не лише намистом, а й оберегом у домівці.