Естер Мусіївна – людина непростої долі в непростий час. Понад двадцять років (1944-1966) пов’язують її з Київською політехнікою.
Народилася Естер 14 лютого 1907 р. у смт Попельня Житомирської області. Батько займався торгівлею, мати вела домашнє господарство. Вона була високоосвіченою, доброю жінкою, діти багато читали. Під час буремних подій ХХ століття намагалися вберегти не лише домашній скарб, а й книги.
У будинку Бондаровських знаходили співчуття та допомогу нужденні. Діти перейняли ці цінності у своєї матері.
У голодні повоєнні роки Естер Мусіївна опікувалася своєю прийомною донькою Валентиною та її однокласницями. Нині Валентина Матвіївна вже 16 років є координатором гуманітарної програми “Україна – США”. 100 сімей з США допомагають 100 сім’ям в Україні, що були евакуйовані з Прип’яти. І онука Юлія, дочка Валентини, ніколи не пройде повз людину, яка потребує допомоги.
Прокотилися Перша світова та громадянська війни, розметали родину. Естер навчалася у Сквирській жіночій гімназії, у Київській трудовій школі №47. У 1926 р. дівчина закінчила Київський педагогічний технікум. У 1927-1935 рр. – на викладацькій роботі в Полтавській та Донецькій областях. У 1936-1940 рр. працювала директором школи №153 м. Києва. На той час Естер Мусіївна була наймолодшим директором школи у м. Києві. У 1937 р. закінчила повний 2-річний курс Київського учительського інституту, у 1939-му – історичний факультет Київського педагогічного інституту ім. Горького.
У 1940-1941 рр. Естер Мусіївна працювала в Жовтневому райкомі КПРС завпарткабінетом та в Київському політехнічному інституті як викладач історії. Потім була евакуйована в м. Кустанай Казахської РСР, де працювала за фахом, навесні 1944-го повернулася до Києва. У 1946 р. Естер Мусіївну було нагороджено медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-45 гг.”.
З квітня 1944 р. по липень 1966 р. вона працювала в Київському політехнічному інституті на посадах асистента, викладача, доцента, мала численні відзнаки за сумлінну роботу.
У 1959-1961 рр. Естер Мусіївна разом зі своїми колегами працювала в архівах м. Києва, Москви, Ленінграда, розшукуючи факти та документи про студентів і викладачів КПІ. Результати цієї праці було втілено в книгу “Из истории Киевского политехнического института”, том 1, (1898–1917 гг., изд. Киевского политехнического института, 1961 г.).
У 1949 р. в СРСР повернули архіви О.Герцена та М.Огарьова. Практично першою вона почала їх вивчення. Доводилося дуже сутужно, та в 1951 р. уже була готова дисертація “Суспільно-політичні погляди М.П.Огарьова”, яку при захисті визнали глибоким і серйозним дослідженням.
З 1951 р. Е.М.Бондаровська – член Київського обласного товариства з поширення політичних і наукових знань УРСР. З 1967 р. – готувала для газети “Правда України” матеріали в рубрику “День за днем”.
Естер Мусіївна і досі веде активне життя. Цікавиться пресою та політичними подіями, є шанованим членом родини.