Тепер наш музей має власного "Зайку"

Мова йде про велосипед "Зайка-3м", який нещодавно поповнив експозицію Державного політехнічного музею. Він доповнить розділ "Транспорт" з його невеличкою колекцією велосипедів.

Загалом історія велосипедів налічує кілька сотень років. Днем народження велосипеда вважається 6 квітня 1791 року, коли граф де Сіврак продемонстрував прообраз цього транспортного засобу. Він  являв собою раму, в якій було змонтовано заднє колесо та поворотне переднє. Наїзник сидів на сідлі, змонтованому на рамі посередині конструкції. Висота сидіння була розрахована таким чином, щоб можна було дотягнутись до землі ногою і відштовхнутись. Отож на цьому "прадідові" сучасного велосипеда можна було їздити, відштовхуючись почергово правою та лівою ногами. Щоб наїзник штовхав велосипед – позаду керма змонтовано рамку, яка впиралась у груди чи живіт.

Вдосконалюючись, велосипед поступово став більше транспортним засобом, ніж розвагою. У другій половині ХІХ ст. особливої популярності набув тип велосипеда з величезним переднім колесом та невеликим заднім. Велосипедист приводив у рух переднє колесо за допомогою педалей, при цьому сидів майже над колесом. Така конструкція дозволяла розвивати високу швидкість, однак… У разі наїзду на перешкоду переднім колесом велосипед неминуче перекидався вперед. Оскільки центр ваги був майже над віссю переднього колеса, а низько розміщене кермо перешкоджало зіскочити з велосипеда – падіння з висоти обличчям донизу зі швидкістю обертання колеса було смертельно небезпечним.

У 1885 році інженери Саттон та Старлі впровадили надзвичайне вдосконалення. Вони встановили на велосипед два колеса однакового розміру і ланцюговий привід на заднє колесо (на велосипедах використовувався з 1868 року). Велосипед став у рази безпечнішим. Дійсно, у разі небезпеки можна зіскочити, а при падінні найчастіше отримати лише синці та подряпини. Велосипед виготовлявся під назвою "Ровер" і набув надзвичайної популярності в Європі. Цікаво, що в деяких місцях Західної України велосипед і досі називають "ровер". Так у пам'яті народу закарбувалась ця революційна конструкція.

Чи ставили собі запитання сучасні велосипедисти, чому привідні зірочки та ланцюг розміщені з правого боку? Це тому, що на велосипеди сідали як і на коня – ставлячи ліву ногу на педаль, а правою відштовхувались і закидали через сідло. Кавалеристи клинкову зброю носили з лівого боку, тому що довгий клинок легше виймати правою рукою. І саме зброя заважала сідати на коня інакше. Тобто призвичаївшись так сідати на коня, людина так сідала і на велосипед. А зірочки та ланцюги з лівого боку заважали сідати та їздити зі зброєю.

Наприкінці ХІХ ст. почали виготовляти і дитячі велосипеди. Перші зразки могли придбати лише заможні люди. В першій половині ХХ ст. найбільш масово дитячі велосипеди виготовлялись у США. І невипадково. Там діти часто використовували велосипеди для ефективнішої роботи посильними. Тобто, велосипед із розваги став "робочою конячкою", засобом виробництва.

У нашій країні дитячі велосипеди масово почали виготовляти лише з 50-х рр. ХХ ст. Однак наймасовішою моделлю дитячого велосипеда був триколісний, з приводом на переднє колесо. А потім діти пересідали на дорослий велосипед. Як правило, їздили "під рамою" – запускаючи праву ногу під раму до правої педалі.

Дитячі велосипеди, як копія дорослого, були відомі з кінця ХІХ ст. після винаходу "безпечного велосипеда". В Україні, та і загалом в СРСР, найбільшим виробником дитячих велосипедів став Львівський мотозавод. Його було засновано в 1919 році як підприємство з виготовлення сільськогосподарських машин, реманенту, возів, а виробництво велосипедів почалося лише після Другої світової війни на вивезеному з Німеччини як репарації обладнанні. Згодом сюди разом із документами на велосипеди та мотовелосипеди було передано обладнання з Харківського велосипедного заводу.

 Велосипеди серії "Зайка" стали наймасовішими дитячими велосипедами в колишньому СРСР. Велосипед "Зайка-3м" – одна з найкращих моделей, з досконало продуманою конструкцією. На відміну від попередніх моделей із прямим безгальмівним приводом, цей велосипед уже мав обгінну муфту (трещітка). Тобто, можна було їздити на більші відстані, їхати накатом, відпочити. Гальмом обладнане лише переднє колесо. Гальмо з притискною гумовою вставкою, з малою кількістю деталей, хоча і застарілого типу – однак просте та надійне. Але найбільш оригінальним удосконаленням цього "Зайки" став гумовий амортизатор задньої напіврами. Це був перший в СРСР велосипед з амортизатором! Дещо пізніше ЛМЗ розпочав виробництво аналогічних за схемою підліткових велосипедів "Тиса", теж із гумовим амортизатором. Гумовий амортизатор фіксувався біля підсідельної труби поперечною віссю з важелем, який замикався поворотом. Для зручності перенесення велосипеда та під час зберігання важіль повертався та виймався, і велосипед складався по осі поряд із педальною кареткою. Його довжина таким чином зменшувалась із понад метра до 60 см.

Велосипед обладнувався переднім ліхтарем та заднім габаритом, які живились від солевих елементів, розміщених у передньому ліхтареві. Таким чином велосипед нагадував мініатюрний мотоцикл. Велосипед з експозиції в комплектації наближався до моделі "Люкс", що мала спинку сидіння і дзеркало заднього виду. Для навчання їзді на велосипеді використовувались бокові підтримуючі колеса (вони входили в комплект), які після того як дитина освоювала їзду на двох колесах,  знімалися. Експонований велосипед доброго ступеня збереженості. Збереглись поліетиленові наклейки з назвою та заводська емблема. Хромовані деталі без відшарування покриття, а подряпини та сколи фарбового покриття лише додають "життя" експонату і свідчать про його робочий стан.

Велосипед був надзвичайно популярним. Завод не встигав за попитом. У 1979 році було карбовано ювілейну медаль на відзнаку того, що на заводі виготовлено мільйонний дитячий велосипед. Для порівняння, цього ж року з воріт Київського мотозаводу виїхав мільйонний мотоцикл. Досить часто споживачі брали такі велосипеди в пунктах прокату, що було цілком виправдано – діти швидко підростали. Вартість велосипеду "Зайка-3м" становила близько 30 крб. Для порівняння, найдешевший дорожній велосипед для дорослих коштував 56 крб.

Сподіваємося, "Зайка-3м" зацікавить відвідувачів музею не лише як частинка історії, а й як матеріалізована дитяча мрія, що для когось здійснилася, а для когось так і залишилась яскравою мрією…Уже назавжди.

Григорій Лупаренко, завідувач відділу ДПМ