Студенти Інституту телекомунікаційних систем КПІ, яким пощастило отримати грант на навчання за кордоном, діляться враженнями від перебування в магістратурі Технологічного університету міста Дрездена. "Це не тільки виснажливе навчання, нудні лекції та семінари, але й цікаве спілкування та різноманітні подорожі", – говорять вони. Торік Німеччину відвідали Сергій Кашуба, Вікторія Корсак, Олексій Олексенко, Дмитро Пухкаєв та Богдан Трач (річна стипендія); Людмила Буркан, Олег Лавріненко та Олексій Орган (піврічна стипендія). За останні п'ять років у Дрездені навчалося до 20 студентів КПІ, які успішно завершили навчання та отримали дипломи магістрів. Нижче подаємо розповідь про найяскравіші моменти поїздки, підготовлені Сергієм Кашубою, Вікторією Корсак, Олексієм Олексенком та Богданом Трачем.
Дрезден вважається студентським містом, адже при кількості населення трохи більше півмільйона воно має ВНЗ, еквівалентний по розміру КПІ. Та це зовсім не означає, що студенти проводять час лише в аудиторіях і бібліотеці. Місто дуже зручне для насиченого й активного дозвілля. Система навчання в університеті дозволяє не лише отримувати знання, але й насолоджуватися навчанням. Під час семінарів дискусія відбувається як з професором, так і між студентами в аудиторії.
У вільний від навчання час студенти займаються дослідницькою роботою на кафедрі. Богдан Трач – один із учасників програми подвійного диплома, працював на кафедрі операційних систем (http://os.inf.tudresden.de), очолюваній проф. Германом Хертігом, де вивчав мікроядерну операційну систему L4 Fiasco (http://os.inf.tudresden.de/fiasco/), яка застосовується у високозахищених системах зв'язку, суперкомп'ютерних центрах, вбудовуваних системах. Науковці кафедри вивчають характеристики системи в рамках загальноєвропейських та міжнародних проектів і частину роботи дають на виконання студентам. Після виконання завдань відбувається зустріч з керівником роботи, який дає нові завдання та поради щодо їх виконання.
Робота проходить у студентській лабораторії кафедри, де працює 45 студентів. Доступне сучасне комп'ютерне обладнання; є внутрішня тестова мережа, відокремлена від загальноуніверситетської. Панує дружня атмосфера, обговорюються питання, що виникають у ході роботи. Під час сесії тут проходить підготовка до екзаменів.
Студенти університету можуть відвідувати одну чи кілька спортивних секцій. На вибір пропонується до 100 напрямів, серед яких можна знайти гірський спорт, плавання на каное чи спортивно-бальні танці. Єдина проблема, яка може завадити відвідуванню занять, – швидке закінчення вільних місць у день реєстрації.
Гарним дозвіллям є просто прогулянка містом. Дрезден вирізняється великою кількістю зелених насаджень, спокійним дорожнім рухом, та й хмарочосів тут не знайти. Історичний центр міста, попри руйнування під час Другої світової війни та вимушену реконструкцію, вражає красою й гармонією. Для любителів історичної спадщини діють оригінальні музеї: транспорту, військово-історичний, гігієни (більш вдала назва – медицини) та інші. Окремо хочеться сказати про Палац Цвінгер, де розміщено групу музеїв, серед яких Дрезденська картинна галерея. Одного дня недостатньо для перегляду творів мистецтва, зібраних тут.
Однією з особливостей Дрездена, як, власне, і всієї Німеччини, є популярність велосипедів не лише як спорту та способу відпочинку, але й як транспорту. Вздовж більшої частини доріг створено велодоріжки або виділено окремі смуги, що робить такий спосіб пересування найшвидшим на невеликих дистанціях. Уже за півроку ми придбали собі велосипеди і почали розвідувати околиці.
Першою тривалою велорозвідкою стала 35-кілометрова поїздка від містечка Радебойль до замку Моріцбург. Вийшло досить неорганізовано та сумбурно: сталася поломка, яку, проте, швидко ліквідували, та кілька разів збивалися з дороги, навіть за наявності карт і навігаторів. Але враження лишилися приємні: ми проїжджали історичними місцями, побачили саксонські виноградники, милувалися природою, мальовничими пейзажами.
Через Дрезден, уздовж Ельби, проходить велотраса далекої відстані EuroVelo 7, яка пронизує Європу з півночі на південь. Нею можна дістатися до іншої місцевої пам'ятки – Саксонської Швейцарії. Це і стало нашим другим далеким маршрутом. Поїздка вийшла легкою, хоча відстань була вдвічі більшою, ніж минулого разу. Дорога проходила надзвичайно мальовничою місцевістю – вздовж русла річки і поміж скель Саксонської Швейцарії. Подорож надихнула нас на майбутні поїздки.
Кожен із нас був дуже радий отримати можливість навчатися за кордоном. Знання, яких ми набули протягом навчання в Німеччині, допомогли нам у написанні наших магістерських дисертацій.