На початку липня 1962-го на перони київського вокзалу вихлюпнулося невгамовне студентське море: з прапорами, квітами, білозубими посмішками та щасливим блиском в очах.
Далеке літо 1964 року. На вузловій залізничній станції Канаш не проштовхнутися. Лунає музика, юрмляться хлопці й дівчата з валізами та рюкзаками, виголошуються напутні промови та побажання.