Вісім десятиліть наша газета фіксує миттєвості історії Київського політехнічного. Її підшивки – справжня писана історія нашого університету. З пожовклих сторінок сьогодні ми дізнаємося про те, що було десятиліття тому, що робили і чим турбувалися колись викладачі, студенти, співробітники КПІ, як жили, про що мріяли. Через роки з сьогоднішніх шпальт нащадки будуть дізнаватися про нас.
Наприкінці минулого тисячоліття сталися революційні зміни у газетній справі – і у світі, і у нас почали застосовуватися комп’ютери. Згодом широкого поширення набув Інтернет – і вже три роки нашу газету читають не тільки в Київському політехнічному, а й в усьому світі – головним чином колишні політехніки, яких доля розкидала по всіх континентах. Півроку тому в нашій газеті з’явилися кольорові сторінки – тепер ми можемо відображати життя у розмаїтті кольорів.
І комп’ютери, і кольори з’явилися дуже вчасно. З початку нового тисячоліття в нашому Київському політехнічному – Національному технічному університеті України – теж постійно відбуваються зміни: відкриваються нові факультети, інститути, лабораторії, створено науковий парк, оновлюється ландшафтний парк, нові студенти здобувають нові перемоги у наукових та спортивних змаганнях.
На цій сторінці представлено фото, що публікувалися в нашій газеті останніми роками. На них – життя Київського політехнічного, наша сучасна історія. Перегляньте їх, поміркуйте – і погодьтесь, що історія, яку ми разом творимо в Київському політехнічному, – це дійсна історія, що події, які відбуваються у нас, закладають основи майбутнього, причому не тільки нашого університету, а й усієї України. І приходьте до редакції – щоб не тільки творити, а й писати історію.