Газета "Київський політехнік" видається з 21 квітня 1927 р. Редакція:
- Головний редактор - Д.Л.Стефанович
- Провідні редактори - В.М.Ігнатович, Н.Є.Ліберт
Адреса: Вул. Політехнічна, 14, корпус №16, кімната №126 (2-й поверх).
Телефон: (044) 204-85-95,
Київський політехнік. Слово про газету
21 квітня 1927 року в інформаційному просторі Київського політехнічного інституту з'явилася нова газета - "Київський політехнік". Це був складний період становлення Радянського Союзу, частиною якого була Україна. Біля витоків газети стояли студенти-політехніки, які мали хист до літературної праці. Першим її редактором став студент Іван Мойся. Він був трохи старшим за своїх однокашників, адже йому довелося брати участь у Громадянській війні, з фронтів якої він тільки-но повернувся. Цей хлопець мав неабияке літературне обдарування і вже був відомим у літературних колах як автор багатьох оповідань. Пізніше про нього дізналася й уся країна – як автора першого у вітчизняній літературі виробничого твору – "Роману Міжгір'я" та історичної епопеї "Хмельницький". Проте ці романи він видав під псевдонімом Іван Ле.
Цікава історія цього псевдоніму. Якось Іван Мойся написав у районну газету оповідання, яке підписав повним ім'ям – Іван Леонтійович Мойся. Проте працівники газети не змогли розібрати почерк молодого автора і зупинилися на перших двох літерах після імені. Вийшло Іван Ле. З цього часу це сполучення двох літер стало псевдонімом молодого літератора.
Молодий письменник не лише навчався в КПІ та писав оповідання, але й займався організаційними питаннями в київській філії Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП) – як її очільник. Він став і редактором письменницького часопису "Літературна газета". Перший примірник цього видання вийшов друком у березні 1927 року. Ця газета виходить і сьогодні – але тепер ми знаємо її під назвою "Літературна Україна".
Створити газету для письменницького осередку і не подумати про газету для студентів КПІ було б неправильним. Тож студенти на чолі з Іваном Мойся створили й друковану газету Київського політехнічного інституту, що отримала назву "Київський політехнік".
На це видання чекала славна доля. Лише після війни вийшло майже 3000 його номерів. Газета продовжує жити, доносячи до київських політехніків та багатьох інших читачів інформацію про найкращий університет України, про його досягнення, науково-інноваційну діяльність, про аспекти його історії і перебіг сьогоднішнього життя.
"Київський політехнік" виходить щотижня. Має привабливий вигляд і користується великою повагою та інтересом читачів. На шпальтах газети друкуються матеріали про навчальний процес, про видатні історичні постаті, які зіграли велику роль у розбудові держави, про знаних у світі викладачів і науковців КПІ, які створили та розвивали в його стінах відомі нині наукові школи. Газета постійно друкує матеріали про видатних студентів, які досягли значних успіхів у наукових, технологічних, математичних, фізичних, хімічних та інженерних змаганнях.
Газета "Київський політехнік" є фактично літописцем Національного технічного університету України "КПІ". Талановиті люди, які працюють в редакції газети, розуміють, що таке традиції університету і як важливо зберегти їх для прийдешніх поколінь.
А про що розповідалося у першому номері газети, який вийшов 21 квітня 1927 року?
Ми тримаємо в руках ксерокопію першого номера і бачимо в центрі першої сторінки статтю Євгена Патона, на той час професора КПІ. На цій сторінці є й інші матеріали, що демонструють пафос післяреволюційних років і закликають читачів до активної творчої праці. До речі, матеріали в газеті друкувалися тією мовою, якою вони були написані – як українською, так і російською. При цьому жодних обмежень за мовним принципом не існувало. Все це відбувалося на тлі загальної українізації життя.
Нинішній склад редакції газети "Київський політехнік" випускає не тільки щотижневу газету, але й російсько-українсько-англійський дайджест, який віддзеркалює події міжнародного масштабу, що мали місце в університеті. Крім того, газета готує до випуску енциклопедію "Хто є хто в КПІ", супроводжує сайти КПІ в Інтернеті, готує матеріали про університет для інших видань.
Розповідь про газету на цьому не закінчується. Вона і надалі житиме, несучи людям правдиву інформацію про найкращий технічний університет України, сприяючи підвищенню його іміджу як в Україні, так і в усьому світі!