Володимир Петрович Григор’єв (07.11.1883 - 04.05.1922). Український авіаконструктор. Головний інженер заводу "Мотор Січ" (1921).
Народився в сім'ї військових. У 1894 році вступив до Київського реального училища, у 1902 році – на механічне відділення Київського політехнічного інституту. Через брак коштів і слабке здоров'я його кілька разів відраховували з інституту, у зв'язку з чим він навчався до 1915 р.
Найвдалішим результатом його тодішньої технічної творчості став горизонтально-шпиндельний верстат спеціального типу для свердління отворів і подовжніх пазів у колесах артилерійських гармат та інших виробах. Проект був схвалений технічним відділом заводу "Арсенал", а верстат виготовлено на Тульському збройовому заводі.
З 1910 року Григор'єв поринув в авіацію, став членом Київського товариства повітроплавання, членом його науково-технічного комітету. У 1909 – 1915 роках працював на заводі Ф.Терещенка: креслярем, завідувачем майстерень, техніком-конструктором, начальником технічного бюро, помічником директора. У 1911 році навчався у Франції, закінчив авіаційну школу, стажувався в аеродинамічній лабораторії Ейфеля.
У 1916 р. відряджений до авіаційних майстерень КПІ, де під його керівництвом спроектовано літак, у конструкції якого використано ідею змінного кута атаки несучих поверхонь. Із липня 1917 р. він завідує авіаційними майстернями КПІ (організував школу авіатехніків та механіків).У 1919 р. працював начальником спочатку технічно-господарського, а потім науково-технічного відділів Головного управління Військово-повітряного флоту України. У цей період опублікував роботу свого французького вчителя Ейфеля "Опір повітря в авіації", підготував довідник для авіаконструкторів, монтерів і авіатехніків, написав кілька науково-популярних статей з авіації.
З 1921 року перебував у м. Олександрівськ (нині – Запоріжжя) на заводі авіадвигунів "Дека" для обстеження стану справ та організації ремонту авіатехніки. Це було молоде, створене перед самою революцією відділення петроградського "Акціонерного товариства електромеханічних споруд", яке першу дослідну серію авіадвигунів типу "Мерседес", зібраних виключно з вітчизняних матеріалів і комплектуючих, випустило в листопаді 1916 р. Новий завод отримав назву "Державний авіаційний завод № 9". 2 січня 1921 р. Григор'єва призначили його головним інженером і, одночасно, завідувачем його літакобудівного відділу. Але за станом здоров'я 22 вересня 1921 р. він подав у відставку через туберкульоз легень і повернувся до Києва. Помер 4 травня 1922 року.
Довгий час ім'я Володимира Петровича Григор'єва було забутим, лише в 1957 р. на його могилі на Солом'янському кладовищі встановлено пам'ятник.