У виставковій залі імені Веніаміна Кушніра факультету соціології, за сприяння Музею шістдесятництва, відбувається вже друга виставка творів живопису заслуженого художника України Леоніли Стебловської.
Представлені портрети, пейзажі і натюрморти виконані в романтичній реалістичній манері, які приваблюють глядача як змістом, так і колористичними якостями. На виставці художниця розповіла студентам про свій творчий шлях та про таємниці образотворчого мистецтва.
Народилася Леоніла Петрівна на Херсонщині, а в далекому 1962 р. закінчила Київський державний художній інститут. Пощастило навчатися у видатних українських художників-педагогів: Карпа Трохименка, Георгія Меліхова та Володимира Костецького.
Її дипломний твір “Арешт Т.Шевченка у 1847 році” засвідчив про появу майстра тематичної картини, якому під силу складні композиції. Темі материнства присвячені картини Стебловської “Чекання” та “А сад цвіте”. Цікаві високозмістовні полотна “Жнива сорок третього року” та “Лісова пісня”.
Час показав, що Леоніла Петрівна – художник багатоплановий, який плідно працює в різних жанрах образотворчого мистецтва. З-під її пензля народилася серія психологічно правдивих портретів діячів української культури: народного артиста Олеся Харченка, народної майстрині Лізи Миронової, президента “Укрреставрації” Миколи Орленка, письменника Юрія Бачі, чудовий “Автопортрет” та ін. Великий творчий доробок становлять серії лірико-романтичних пейзажів України – Київщини, Чернігівщини, Криму, а також Словаччини й Уралу.
Ще один напрямок творчості – натюрморт. На виставці привертають увагу “Сухі квіти” та “Безсмертники”.
Л.Стебловська – відомий в Україні монументаліст. У співавторстві з художником Едуардом Ревенком нею створені величні сакральні розписи у Михайлівському Золотоверхому соборі та у Надбрамній церкві Михайлівського собору, у церкві Св. Миколая у м.Козельці, а також розписаний купол Володимирського собору в Херсонесі. Здійснено оздоблення алегоричними картинами готелю “Ермітаж” у російському місті Єкатеринбурзі. Твори художниці перебувають у багатьох музеях України та у приватних колекціях за кордоном. Нове захоплення Л.Стебловської – витинанки. Їх виставка – помітне явище в цій галузі мистецтва.
Художниця ділиться зі студентами та викладачами своїм творчим досвідом: “Митцю для його розвитку і становлення, крім повсякденної наполегливої праці, необхідно ще мати сприятливе творче середовище та постійно теоретично вдосконалюватися. Моїми друзями та однодумцями, які створювали для мене духовне та мистецьке середовище, були відомі художники-шістдесятники: Галина Зубченко, Валентин Задорожний, Веніамін Кушнір, Григорій Синиця, Людмила Семикіна, Геннадій Марченко. Я постійно вивчала й аналізувала класичну спадщину світової культури, у тому числі українське професійне і народне мистецтво. У творчості дотримувалася принципів реалізму, намагалася передати психологічний стан портретованих та настрій природи.
При створенні монументальних розписів у інтер’єрах соборів і громадських споруд принципи зв’язку зображення з архітектурою вивчала на зразках монументальних творів Давньої Русі та італійського й українського бароко”.
Леоніла Петрівна – теоретик образотворчого мистецтва. Працює над проблемою взаємозалежності форми, кольору і композиції та усіх інших мистецьких засобів, необхідних для виявлення ідеї твору. Л.Стебловська – багаторічний викладач Київської художньої школи, автор методичного посібника “Вчіться малювати”, який перевидавався українською, російською, угорською та польською мовами.
Студенти запрошували художницю продовжувати з ними зустрічі. Цікаво і необхідно знати, як твориться мистецтво і які рушійні сили творчості взагалі.