“Шукаючи Європу, ми знайшли Україну” – цей майже крилатий вислів ми, мешканці України, можемо застосувати в багатьох ситуаці­ях. Останнього разу фраза спала на думку під час грандіозного дійства, яке відбулося в Києві вже втринадцяте – на мегамарші у вишиванках.

Особисто для мене – це вже четвертий похід  з великою родиною мегамаршівців, але я й досі, як дитина, до глибини душі вражаюся атмосферою піднесення, яка панує під час ходи. Важко передати словами  почуття гордості і єднання, котрі переповнюють упродовж кількох годин, коли крокуєш у гурті таких же молодих патріотів. Навколо величезна кількість людей, в очах яких бачиш відображення своїх почуттів і думок – відображення самого себе.

Вважається, що ідея маршу у вишиванках виникла у студента КНУ Андрія Бабінського у 2008-му. Традиційно марш відбувається двічі на рік – навесні та восени, дату й місце проведення оприлюднюють на сайті маршу та Вконтакті. Цього року марш відбувся 17 травня. Окрім самої ходи, можна було почути виступи відомих людей: казкаря Сашка Лірника, депутата Олеся Донія, фронтмена гурту «Колір Ночі» Михайла Бойка та ін.

До цього найбільшу кількість учасників я бачила на марші в 2010-му,  їх зібралося понад сім сотень. Та у зв’язку з останніми подіями в нашій країні патріотичний дух багатьох українців розквітнув новими барвами. Цього року до мегамаршу у вишиванках долучилося близько 1500 осіб! Від Золотих воріт учасники пройшли центральними вулицями міста до Маріїн­ського парку, де відбувся концерт. Традиція проведення ходи поширилася багатьма містами України та світу. Цієї весни марші пройшли у Відні, Торонто, Нью-Йорку, Лондоні, Черкасах, Хмельницькому, Шепетівці, Золотоноші, Івано-Франківську, Миколаєві, Дніпропетровську, Бердичеві, Тальному, Житомирі, Полтаві, Вінниці, Одесі та навіть у неспокійному Донецьку.

Багато людей, приходячи на марш уперше, не знають чого очікувати, але потім, описуючи свої враження в соцмережах, пишуть, що жодної миті не почувалися сторонніми на цьому дійстві; деякі, як і я, кажуть, що знайшли ще одну любу серцю сім’ю.

О.Зінченко, студентка ПБФ

Дата події