У Києві запанувала справжня зима: снігопади, морози, а в КПІ – сесія…
За вікном іде сніг. Сніжинки летять, кружляють, вальсують у повітрі, та врешті-решт стають частинкою розкішного сліпучо-білого зимового килима. Дерева в парку хитають гіллям – їм, мабуть, зимно. Прикрашені кольоровими ліхтариками ялини перед головним корпусом створюють ілюзію Новорічних свят. На душі стає тепло від приємних спогадів: останні секунди 2005 року, 12-й удар годинника, кришталевий дзвін келихів з шампанським, побажання добра й щастя в Новому році, подарунки… Та свято позаду, мороз щипає за вуха, пориви крижаного вітру обпікають обличчя…
Але у студентів гарячі серця, а в душі завжди весна, тому зима їх не лякає. Вона, як і сесія, мине швидко. Хоча сесія не пройде сама собою: її потрібно не просто пережити, а скласти. Якщо не пощастить, то пізніше доскласти, перескласти і т.д. Та все ж кожен студент сподівається на шару… перепрошую, на краще.
Отже, сесія в розпалі, і студентам, навіть при бажанні, після бурхливих новорічних і різдвяних свят в найлютіші морози не можна впадати в зимову сплячку. Треба весь час рухатись: з бібліотеки – на консультацію – знову в бібліотеку, тоді до друзів – гуртом до екзамену веселіше готуватися.
Коли сидиш у теплій затишній кімнаті, а за вікном заметіль і мороз, приємно дивитися у вікно, насолоджуватися зимовим пейзажем, мріяти… Та студент не повинен розслаблятися: байдикування, хай воно іноді й корисне, під час сесії – найлютіший ворог заліковки. І, якщо ледачий студент нічого не робить, а сподівається лише на шару, що ж, звичайно, можна поекспериментувати (хоча це більше схоже на екстрим), але ж на екзамені вона може й не прийти... Тому, окрім крику опівночі з вікна: “Шаро, прийди!!!” (що вже стало справжньою фольклорною легендою в ці дні на території студмістечка), знущання над заліковкою та інших шаманських прийомів, все ж до іспитів слід готуватися.
Не думайте, що автор цієї замальовки намагається навернути ледачих студентів на “світлу путь знань” (це – особиста справа кожного). Просто, дивлячись у вікно, милуючись зимовою казкою, спостерігаючи за капеішниками, які біжать у своїх сесійних справах, думаєш, що хоч взимку й холодно, а під час сесії – іноді страшно, без цього студентське життя втратило б щось дуже важливе... Те “щось”, яке потім з усмішкою пригадуватимеш разом із своїми друзями, те, що все ж стимулює студента інтенсивно гризти граніт науки, те, без чого ми, студенти КПІ, вже не уявляємо свого студентського життя – зимова сесія.
Сесія розпочалася
12 і 13 січня завідувач кафедри загальної та неорганічної хімії д.х.н., професор О.О.Андрійко прийняв екзамен із загальної та неорганічної хімії у двох груп першого курсу ФБТ. За його словами, результатами задоволений. У другій групі – десять відмінних оцінок, у першій – п’ять. Студенти хімію знають непогано. Можна сподіватися, стануть хорошими інженерами. Треба, щоб відповідально ставилися до навчання, вчилися й у другому семестрі.