Степан Прокопович Тимошенко (22.12.1878, с. Шпотівка Конотопського повіту Полтавської губернії РІ, зараз Сумська область - 29.05.1972, Вуперталь, Німеччина) – всесвітньо відомий учений-механік, один із засновників Академії наук України, академік Української АН (обраний: 14.11.1918). Працював у КПІ в 1907-1911 та 1917-1920 рр.: у 1909-1911 – декан механічного та інженерно-будівельного відділень КПІ, у 1906-1911, 1918-1920 – професор кафедри опору матеріалів, у 1919-1920 – перший директор Інституту технічної механіки (тепер Інститут механіки Національної академії наук України ім. С.П.Тимошенка).
У 1920 р. С.П.Тимошенко емігрував до Югославії, у 1922 переїхав до США. З 1923 до 1927 – науковий консультант компанії “Вестингауз”, в 1927-1936 – професор Мічиганського університету; 1936-1943 – завідувач кафедри механіки, 1943-1960 – професор кафедри механіки Стенфордського університету (Каліфорнія), з 1960 до 1972 мешкав у ФРН.
Почесний член академій наук, наукових товариств, почесний доктор найвизначніших університетів багатьох країн світу, нагороджений найпрестижнішими іменними медалями за заслуги в науці і техніці.
Основні напрями наукової роботи – фундаментальні дослідження проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем. Його фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань випереджали свій час і знайшли повне практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Його наукові праці актуальні і сьогодні, його підручники перекладено багатьма іноземними мовами, вони використовуються для підготовки інженерів-механіків у всьому світі.
