Нехай хтось з осінню удвох
       радіє,
Когось в зимі привабить
       простір білизни,
Мені ж красою справжньою
       в житті є
Краса дівоча, моря і весни.


 
Чекаю день, коли прийду
       у поле,
Візьму холодну грудочку
       землі,
Зігрію у долонях, огляну
       простір голий,
Насичусь вітру теплого
       сповна,
Послухаю, чи не курличуть
       журавлі
І сам собі скажу:
       прийшла весна...


 
Чекаю дня цього, бо він
       віщує свято,
Пройтись по зелені неквапним
       кроком,
Почути миле кумкання
       завзяте.
За щастя у своїм житті
       вважаю
Побути знову на прем'єрі
       року –
Концерті солов'їному із гаю.


 
Люблю як пахнуть
       материнками левади,
Коли між вільхами іду
       додому,
Люблю гуляти пелюстковим
       садом,
Радіти зустрічі бджоли
       і цвіту.
Люблю весну в буянні
       молодому
Ще більш, бо після неї
       прийде літо...

Станіслав Лисенко, доцент кафедри історії ФСП