Адреса корпусу № 1 КПІ ім.Ігоря Сікорського: пр-т Берестейський, 37, пам'ятка архітектури, головний корпус КПІ. Ректорат, ФТІ, ММІ, ФММ, ФЕА, ПБФ, ФМФ, ІПО
Будівництво стіни основного об'єму та двох веж головного корпусу КПІ завершено в кінці 1899. При складенні І. Кітнером повноважень керівника робіт 2 червня 1900 зафіксовано, що в головній будівлі закінчено всі цегляні зовнішні роботи (за винятком балконів навколо веж), зведено склепіння, встановлено дахи; незавершеними залишились оздоблювальні роботи в приміщеннях, парадні сходи, обладнання водопостачання та опалення.
Восени 1900 робітники берлінської фірми «Давид Грове» здійснили влаштування парового опалення та вентиляції, пара для яких подавалася з котельного відділення будівлі механічних майстерень по цегляному тунелю.
Під час 1-ї світової війни корпус використовувався для потреб оборони. В 1930-х роках зі східного боку прибудовано енергокрило у спрощених архітектурних формах. У 1970—80-х роках проведено ремонтно-реставраційні роботи: розчистку мурування фасадів, влаштування гранітних підлог тощо.
Головний корпус призначався для розміщення в ньому трьох відділень інституту: механічного, інженерного та сільськогосподарського. Останнє займало перший поверх західної частини будівлі, до якої з тилу була прибудована металева засклена оранжерея (не збереглася).
З тилу до центру будівлі прилягає об'єм з актовою залою і два крила з аудиторіями та креслярськими залами механічного й інженерного відділень. У східному крилі головного фасаду влаштовано велику фізичну аудиторію, у центрі фасаду на другому поверсі — розміщувалась бібліотека (до 1979).
Будівля дво— триповерхова з підвалами. Конструктивну основу складають несучі цегляні стіни, склепіння (у вестибулях, коридорах, підвалах) та пласкі перекриття по металевих та дерев'яних балках, у великих залах — підвісні стелі. Фундамент і цоколь виконані з гніванського граніту, вальмові та шатрові (на вежах) дахи з металевими покриттями зроблені по дерев'яних кроквах і фермах. Загальна довжина фасаду — близько 260 м, площа забудови — 1947,4 кв. сажнів (8666 кв. м), площа приміщень — 4710, 6 кв. сажнів (20962 кв. м).
У плані має симетричний за схемою ускладнений П-подібний абрис з відкритими подвір'ями. Перед головним входом утворено парадний курдонер. Внутрішнє планування коридорне, переважно з однобічним розташуванням приміщень. Окрім центрального входу, пов'язаного з парадними тримаршовими сходами, на головному фасаді є ще один вихід під фізичною аудиторією. Зв'язок між поверхами забезпечують десять сходових кліток.
Оздоблення фасадів виконано у цегляному стилі зі включенням елементів романсько-готичної архітектури, трактованих раціоналістично та своєрідно. Стіни — у відкритому цегляному муруванні світлих жовтих тонів, цоколь — з колотого сірого граніту. Композиція чолового фасаду майже симетрична з трохи довшим північно-східним крилом. Центральну частину виділено ризалітом з ярусним вхідним порталом і ступінчастим щипцем, на якому напис: «Київський політехнічний інститут». Увінчані щипцями ризаліти влаштовано також на північно-східному й північно-західному крилах. Вхід під фізичною аудиторією оздоблено виступним порталом-тамбуром. Внутрішні наріжжя парадного подвір'я підкреслені гранчастими вежами, призначеними для наукових спостережень, що завершуються високими шатрами з флюгерами. Архітектурно оформлені тильні та бічні фасади. Провідну роль у формуванні образу будівлі відіграють характерні для тогочасних навчальних закладів великі віконні прорізи з лучковими перемичками. Аркові прорізи використані для виділення входів та великих приміщень. Цегляний архітектурний декор складається з міжвіконних лопаток, розвиненого зубчастого карниза, орнаментованих підвіконь. Ошатності силуету надають ступінчасті щипці, прикрашені декоративними трикутними завершеннями, вікнами-розетками та гранчастими у перетині навісними стовпчиками.
Оздоблення парадних приміщень виконано у романсько-ренесансній стилістиці із застосуванням ліплення, штучного і природного каменю. Розташований у центрі головний вестибуль заввишки в один поверх перекрито дев'ятьма хрещатими склепіннями з орнаментованими спіралеподібними опуклими гуртами та замковими каменями-розетками. Підпружні арки спираються на чотири масивні пілони, яким на площині стін відповідають пілястри. Наріжжя пілонів оздоблено витонченими канелюрованими колонками з романськими рослинними капітелями, їхні площини — заглибленими фігурними фільонками. На рівні капітелей проходить смуга фриза, що складається з мотиву хрестоцвіту (пілони, пілястри) та плетениці (стіни), над підлогою — чітко виділена цокольна частина. На рустованій площині бічних стін вирізняються гладенькі дзеркала з фігурними наріжними частинами, в обрамленні вінцевих архівольтів — рельєфні декоративні рондо, заповнені геометричним та рослинним ліпленим орнаментом. Гранітні підлоги настелено у 1970—80-х рр. (замість первісних мозаїчних зі штучного каменю).
На осі вестибюля розташовано урочисті тримаршові сходи з масивними огородженнями зі штучного каменю. Рисунок поруччя включає мотив риб'ячих пухирів, вписаних в ажурні кола. Незвичайною рисою в оздобленні сходів є розміщений на нижніх площинах маршів романський за стилістикою ліплений килимовий орнамент. Центральний марш сходів веде до проміжного майданчика, звідки починаються проходи до актової зали. Стіни проходів рустовані, на другому ярусі над ними влаштовано пов'язане з залою приміщення хорів (лоджій).
Архітектурну характеристику інших парадних приміщень головного корпусу вирізняють не стільки декоративні, скільки конструктивні деталі. Надзвичайно виразну анфіладу коридорів визначає рівномірний ритм хрещатих склепінь на профільованих імпостах. Інтер'єри вестибюля під фізичною аудиторією та великого приміщення під актовою залою (тепер кафе Альма-матер) прикрашають хрещаті склепіння, що спираються на підпружні арки.
За архітектурно-мистецькими якостями головний корпус КПІ є однією з найкращих споруд Києва навчального призначення кінця 19 - початку 20 століття. Заняття студентів в окремих приміщеннях недобудованого корпусу розпочалися ще 1899, у 1900—01 сюди було переведено три відділення інституту, канцелярію і бібліотеку.
Весною 2022 року підвальні приміщення корпусу використовувались для укриття співробітників, студентів та жителів навколишніх будинків від бомбардувань російських військ.
