Кожного дня, йдучи на роботу, Катерина Валеріанівна Богдан уже не одне десятиріччя на кожному кроці чує вітання від студентів та випускників університету. Закінчивши КПІ в 1985 році, Катерина Валеріанівна свою трудову діяльність пов'язала з рідним університетом і не уявляє життя без нього. Техніка її не зацікавила, а привабили психологія, правові відносини людей і бажання допомогти молодому поколінню в перших самостійних кроках життя, у здобутті освіти, вдосконаленні особистості.
Катерина Валеріанівна працювала в КБ «Шторм», деканаті АПРОДОС (ТЕФ), а нині працює старшим методистом в деканаті Інституту телекомунікаційних систем. Віддана своїй справі, вона залюбки бере участь у різних студентських святах та спортивних змаганнях, у складі команди викладачів змагаючись зі студентами в перетягуванні канату, футболі, жіночому армреслінгу.
Катерина Валеріанівна виховує двох синів-студентів. Старший вчиться в рідному КПІ, а молодший – у Національній художній академії. Це її надія та опора в житті. Можливо, любов до своїх дітей та гостре відчуття повсякденної допомоги їм в непростому теперішньому існуванні перекинулися також і на студентів. Катерина Валеріанівна Богдан – це людина, яка супроводжує студентів у стінах ІТС протягом усього навчання. Першокурсники для неї – це діти, яких треба направляти. Досить часто Катерина Валеріанівна спілкується з їх батьками з метою більш правильної організації навчального процесу. Починаючи з третього курсу, вона розмовляє зі студентами як з колегами, у яких є своя точка зору, багаж знань.
Якщо скрута, надзвичайні обставини, просто поганий настрій та розчарування – в деканаті студента вислухають, допоможуть порадою, знову вдихнуть надію і віру в життя. І все це – заслуга Катерини Валеріанівни, яка може розмовляти зі студентом стільки, скільки це потрібно для нього, не зважаючи на іншу роботу в деканаті, яку доробляє потім після закінчення робочого дня.
Кажуть, що доброта рятує світ. Так доброта, людяність, небайдужість Катерини Валеріанівни рятують долі студентів ІТС. Студенти між собою називають її «мамою ІТС», тому що їй можна довірити все, що непокоїть, і отримати допомогу, підтримку, душевне тепло. На початку цього року Катерина Валеріанівна зустріла свій ювілей, з чим всі студенти, викладачі, співробітники, адміністрація КПІ її щиро привітали. Напередодні весни ще раз побажаємо Катерині Валеріанівні здоров'я, радості в житті, успіхів у своїй непростій, але дуже відповідальній роботі, а також залишатися такою, як вона є: красивою, ніжною, чуйною, небайдужою та відданою своїй справі.