Останнім часом багато містян потяглися до дачних наділів: спробувати себе в новій справі – садівництві-городництві – та отримати від того зиск і, можливо, задоволення. З часом останнє стало переважати і тепер академіки-викладачі-службовці, і політехніки не виняток, стали фахівцями з дачного дизайну та ландшафту. Вони чудово орієнтуються в заковиристих назвах рослин, їх характеристиках та перевагах. Можуть сходу порадити з десяток екзотів, які різнобарвлять земельну ділянку впродовж усього року.

На ошатній галявині біля бювету, яку облюбували молоді мами-бабусі, праворуч від залізного велета – паровоза привертає увагу незвичайне дерево-кущ – ефектне і привабливе. Це сумах пухнастий – виходець із  Північної Америки. Комусь воно нагадує акацію чи горобину, інші порівнюють його великі різьблені листки з пальмовими. Улітку сумах світло-зелений, а восени  листя стає яскравим, немов полум’я, жовтогарячим, червоним, пурпурним. Таким буйством яскравих фарб і переходів може похвалитися  дуже мало рослин.

Дивне дерево, обнесене низеньким парканчиком, росте з тильного боку західного крила головного корпусу. Восени воно скидає свої чудернацькі, пофарбовані в золотаво-жовті кольори листочки, які наввипередки збирають дітлашня та дорослі. А дивуватися є чому: листя віялоподібне, з жилкуванням, за малюнком схожим на давні папороті, з однією або кількома виїмками по верхньому гофрованому краю.

Ця рослина – Ginkgo biloba L. (гінкго дволопатеве) – є найдавнішим видом дерев, що ростуть нині на Землі. В юрському періоді, понад 200 мільйонів років тому, вони росли в Азії, Європі, Північній Америці й навіть у Гренландії, а найбільшого поширення досягли в мезозої, у період царювання динозаврів, іхтіозаврів і птерозаврів. Тому його називають “живою викопною рослиною”.