Ви є тут

Симінський Костянтин Костянтинович. Біографія


Симінський Костянтин Костянтинович

Симинський Костянтин Костянтинович (1879-1932) - академік АН УРСР (1926), професор, завідувач кафедри опору матеріалів (1911-1932), віце-президент АН УРСР (1931-1932). У 1907 закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є.О. Патон, з 1914- професор. В1907-1932 працював викладачем Київського політехнічного інституту. У 1920-1921 - декан інженерно-будівельного факультету, 1924-1926 - проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 1921-1932 директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України ім. С.П. Тимошенка), в 1929-1932 - директор київської філії Науково-дослідного Інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (1918-1919), в Інституті народного господарства (1922-1923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (1918-1919). У 1914 захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів і завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.

Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів. Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів. Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Блискучі своєю формою і змістом лекції з опору матеріалів створили вченому заслужену славу видатного педагога. Поряд із педагогічною і науковою діяльністю проводив велику організаторську роботу. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту (1920), був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.

Нагороджений орденом Св. Станіслава III ст. (1914). 

Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці: «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928), «Нерозрізні балки» (1930), «Технічна механіка» (1931), «Курс статики споруд» (1931), «Опір матеріалів» (1924), «Дерев'яні мости» (1915, у співавт. з Є.О.Патоном).

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій

x

Медіа-ресурси КПІ

Web-камери Радіо Телебачення