Динник Олександр Миколайович (1876-1950) - академік АН УРСР (1929), академік АН СРСР (1946), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944), професор (1911).
У 1899 Динник Олександр закінчив Київський Університет. В 1899-1910 - лаборант, викладач фізики Київського політехнічного інституту, 1911 - професор Донецького політехнічного інституту (м. Новочеркаськ), у 1913-1941 - завідувач кафедри теоретичної механіки в Катеринославському (Дніпропетровському) гірничому Інституті, одночасно в 1923-1925 читав лекції у гірничому технікумі м. Донецька. У 1941-1944 працював у Інституті гірничої Механіки АН УРСР в Уфі та Москві, в 1944-1947 - завідувач відділу теорії пружності Інституту гірничої механіки АН УРСР, одночасно професор Київського університету в 1944-1950. З 1948 - завідувач відділу теорії пружності Інституту будівельної механіки АН УРСР. Учений-механік, фундатор української наукової школи з прикладної теорії пружності, засновник наукової школи механіків з питань міцності та стійкості машин і споруд, створив багато експериментальних баз і наукових лабораторій.
Наукові інтереси - дослідження стійкості пружних систем, контактні задачі, числові методи інтегрування диференціальних рівнянь теорії пружності. Застосування функцій до розв'язання задач теорії пружності тощо.
Підготував понад 40 докторів наук.
Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора та медалями.
Автор понад 200 наукових праць, в тому числі «Курс теоретичної механіки» в 3-х частинах (1931-1932). «Стійкість пружних систем» (1938-1950), «Кручення: теорія й застосування» (1938).